Сьогодні серце України б’ється тихіше, оплакуючи втрачені дитячі життя. У День вшанування пам’яті дітей, загиблих внаслідок агресії Російської Федерації, ми схиляємо голови в молитві та глибокій скорботі. Згадуємо тих маленьких янголів, чиї безневинні життя обірвала війна. Цей день – це день пам’яті, день скорботи, і день надії на справедливість.

Дитячі голоси, які вже ніколи не пролунають, відгукуються тисячами дзвіночків у кожному українському місті та селі. Цей щемкий передзвін – це не лише скорбота, це й відлуння їхнього сміху, що тепер лунає у вічності. Смерть кожної дитини відлунюється болем усій країні, і ми ніколи не забудемо цієї втрати. Кожна втрачена дитина – це незагоєна рана на тілі України.

Хай наша пам’ять стане нашою непереможною силою у боротьбі за мир та вільне майбутнє для наступних поколінь. Ми зобов’язані боротися за справедливість! Віримо — зло обов’язково буде покарано! Пам’ять про загиблих дітей надихає нас на боротьбу за мир, за краще майбутнє для всіх українських дітей. Ми ніколи не забудемо їхні імена, їхні обличчя, їхні мрії. Нехай світла пам’ять про них живе у наших серцях вічно.

Ми повинні зробити все можливе, щоб подібна трагедія ніколи не повторилася. Маємо захистити наших дітей, забезпечити їм мирне та щасливе дитинство. Це наш святий обов’язок перед пам’яттю загиблих. Нехай їхні душі знайдуть спокій, а ми будемо гідно продовжувати їхню справу – будувати сильну та процвітаючу Україну, де кожна дитина буде захищена та щаслива. Пам’ятаємо, шануємо, боремося!