Сьогодні Станіславу виповнилося б 26…
Але замість святкового торта — свічка пам’яті.
Замість усмішок — сльози.
Замість привітань — тиха молитва .

26 років — це вік, коли мріють, кохають, будують плани, створюють сім’ї, ростять дітей.
А він… пішов боронити Україну. Без вагань. Без страху. З вірою в перемогу, з любов’ю до Батьківщини, з честю в серці.
Його не зламав ворог, не зупинив страх, не вбила байдужість.
Він був справжнім. Таким, яким мають бути Герої.

Його не стало.
Але його дух — живе.
У вітрі, що шелестить над полем.
У сонці, що сходить над Україною.
У серці кожного, хто пам’ятає.

Мамо, тату… вам — низький уклін за сина.
Брати, сестри, побратими — тримайтеся, бо він би хотів, щоб ви жили.
Ми не маємо права забути.
Схиляємо голови у скорботі та вдячності.