Сьогодні — особливий день, коли ми вшановуємо справжніх захисників Вітчизни, які віддали своє життя, обороняючи рідну землю. Це ті українці, які, не вагаючись, стали на захист Батьківщини, бо знали: «Хто, якщо не ми?». 9 жовтня у селі Лабушне відкрили пам’ятну дошку герою-земляку ВІКТОРУ ПРОДАНУ. Ми дізнаємося про нього не лише з офіційних повідомлень, а й через спогади близьких: сина, чоловіка, друга, побратима. З роками ці спогади лише множаться, розкриваючи глибину його особистості.

Віктор, як і багато хто, навчався, зростав, мужнів та створив власну сім’ю. Але за цими буденними етапами життя приховувався особливий характер і глибокі почуття. Його материнська любов проявлялася у величезних букетах квітів, які він дарував матері щоразу після далеких поїздок, адже працював водієм-далекобійником. Понад усе він любив свою дружину та двох доньок, до яких поспішав, мов на крилах. Віктор умів майструвати, ремонтувати та лагодити. Ще юнаком він самостійно зібрав мотоцикл, чим неабияк вразив батьків. А кулінарні здібності, зокрема вміння варити борщ, успадкував від мами.

Була можливість залишитися за кордоном, де його застала велика війна. Однак, усвідомлюючи свій обов’язок, він повернувся до України. Вже 28 лютого 2022 року Віктор виконував бойові завдання. Це було вдруге, адже він брав участь в АТО ще з 2014 року. Його подвиг та самопожертва стали символом незламності українського духу.

Його загибель була такою ж героїчною. Наказавши підлеглим відійти та зайняти надійні позиції під час роботи мобільно-вогневої групи, він врятував життя багатьом. Сам же залишився виконувати завдання з ліквідації ворожої авіації. Героїчно загинув 5 вересня 2022 року біля населеного пункту Любомирівка на Миколаївщині внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.

«Серед нас 32 роки жив справжній Герой — Віктор Продан, який розкрився у найважчі часи — війни з росією. У цей дощовий осінній день ми наче знову зустрічаємося, бо Віктор дивиться нам просто в очі з того портрету, що став символом його незламності. Мої слова зараз — до родини. Знаю: ви живете в темряві. Ніщо не може зцілити ці рани. Три страшні роки — ви у пеклі, де щодня згораєте. Щиро співчуваємо вам. Низький уклін матері, яка народила такого сина. Будьмо єдиними у ці важкі часи, бо пам’ять про Віктора й усіх героїв — наша спільна відповідальність», — сказав міський голова Сергій Лупашко.

Староста села Руслан Хілобок, вчителька Надія Горбешко та отець Нестор, настоятель Архангело-Михайлівської парафії Православної Церкви України, відзначили, що Віктор світив за життя і залишився світлом для всіх, хто його знав.

Право відкрити пам’ятну дошку надали матері героя — Валентині, та донькам — Олександрі й Варварі. Полеглі бійці-земляки — Андрій Кейдалюк і Віктор Продан — тепер поруч і на землі, і пліч-о-пліч у Небесному війську. Спочивайте, воїни, з Богом у мирі.

Нехай ця єдність, нині проявлена громадою і родинами, буде непохитною — як знак незворушної пам’яті про Віктора й усіх, хто поклав своє життя за свободу, честь і майбутнє України. Слава Україні! Героям слава!
–