Сьогодні, у день народження видатної української поетеси Ліни Костенко, ми відзначаємо її 95-річчя. Вона – справжній голос нашої нації, символ незламності духу та високої моралі. Її слово, як гостре лезо, проникає в серця, а водночас ніжне, як перший весняний цвіт, дарує надію та віру.

Ліна Костенко не просто писала вірші – вона творила історію, формувала свідомість українців. Її поезія – це щира любов до України, невпинна боротьба за правду, глибока мудрість, що залишається актуальною в будь-які часи. Її твори нагадують нам про важливість свободи, гідності та національної ідентичності.

Часом, мовчання Ліни Костенко промовляє гучніше за будь-які слова. Її позиція, її творчість – це дороговказ для кожного українця, хто любить свою країну та прагне кращого майбутнього. Вона завжди стояла на захисті правди, незалежно від обставин, і її приклад надихає мільйони.

Сьогодні ми щиро дякуємо Ліні Костенко за її величний талант, незламну волю та безкомпромісну правду. Її внесок у українську культуру та духовність – неоціненний. Нехай її творчість і надалі надихає нас на нові звершення та перемоги.

***

Окремо хочеться згадати один з її найвідоміших віршів, який найкраще передає її погляд на життя та боротьбу:

Одгородила доля шматочок поля
та й каже: — Отут нам з тобою сіяти.
Хочеш — жито, хочеш — пшеницю,
мак, свиріпу, овес, щирицю.

Чи по самісінький горизонт
насій собі клопотів і гризот.

А я кажу:
— Чи не можна якогось легшого грунту? —
А вона мені каже:
— Легший уже позаймали.

А на цьому давно вже й не орано —
як заклято, як заговорено!..
Отут нам і сіяти.
Може, зійде яка стеблина.

Цей вірш, як і вся творчість Ліни Костенко, сповнений глибокого сенсу та мудрості. Він нагадує нам про необхідність боротися за свою землю, за свої переконання, навіть коли це здається важким та безнадійним.

#ЛінаКостенко