Сьогодні громада селища Дашів попрощалася з Ніколайчиком Миколою Костянтиновичем, мужнім захисником України, який до останнього подиху боровся за мир та свободу на рідній землі. Його життя, обірване війною, стало прикладом незламності та патріотизму.

Микола Ніколайчик народився 29 березня 2003 року в Дашеві. Він був одинадцятою дитиною у великій та дружній родині Любові Василівни та Костянтина Миколайовича Ніколайчиків. З ранніх років Микола відзначався енергійністю, відвагою та глибокою небайдужістю до людського горя. У школі він завжди стояв на захисті справедливості, не терпів неправди та був готовий допомогти слабшим. Його щирість, доброта та відкрите серце завоювали повагу серед однокласників та вчителів.

Після закінчення Дашівської загальноосвітньої школи у 2018 році, Микола працював на будівництві у Києві. Однак, з початком повномасштабного вторгнення, він не зміг залишатися осторонь. Повернувшись до рідного дому, 31 січня 2023 року, Микола Костянтинович добровільно підписав контракт, приєднавшись до лав Збройних Сил України. Служачи у військовій частині А0224 на посаді молодшого сержанта, він проявив себе як дисциплінований, відповідальний та мужній воїн. Його авторитет серед побратимів був незаперечним, а досвід дозволяв йому неодноразово виконувати обов’язки командира взводу.

Під час виконання бойових завдань поблизу Мар’їнки, що на Донеччині, Микола отримав травму та контузію. Незважаючи на це, пройшовши необхідне лікування, він мужньо повернувся на фронт. Загалом, за час служби, він шість разів отримував поранення, але кожного разу, збираючи сили, повертався до виконання свого обов’язку. За самовіддану службу командування неодноразово висловлювало йому подяки.

14 жовтня 2025 року, після тривалого лікування, яке стало наслідком чисельних поранень, серце молодшого сержанта Ніколайчика Миколи Костянтиновича зупинилося. Громада Дашева сьогодні провела свого Героя в останню путь, віддавши йому всі військові почесті. На цвинтарі відбулася траурна церемонія під звуки оркестру та військові залпи. Державний Прапор України, символ його боротьби, було передано матері Героя. Під час прощання селищний голова Сергій Тітаренко та класний керівник Ніна Скоморох висловили глибокі співчуття родині та безмежну вдячність за сина, який віддав життя за Батьківщину.

Микола Ніколайчик назавжди залишиться в пам’яті як людина світлої душі, щирості та доброти. Його втрата завдала невимовного болю рідним, друзям та побратимам. У нього залишилися батьки — Костянтин Миколайович та Любов Василівна, одинадцять братів і сестер, двоє з яких, Андрій та Рувім, нині продовжують боротьбу на передовій.

Вічна пам’ять Герою України — Миколі Костянтиновичу Ніколайчику! Його подвиг назавжди закарбується в наших серцях.