🇺🇦🇺🇦 Сьогодні у Дубровиці пролунав дзвін глибокої скорботи, коли громада востаннє попрощалася зі своїм Героєм – молодшим сержантом Булаком Володимиром Івановичем. На центральній площі Злагоди, що цього дня була наповнена нестерпним болем і щемкою тишею, зібралися сотні людей, аби віддати шану сину української землі, що віддав найцінніше за свободу і незалежність. Це прощання з Героєм Дубровиці стало символом незламності духу нації.На серці кожного мешканця Дубровиці, хто прийшов провести в останню путь Володимира Булака, лежав тяжкий камінь смутку. Протягом тривалого часу воїн вважався зниклим безвісти, залишаючи рідних і близьких у нестерпній невизначеності. Лише нещодавно, після ретельної ДНК-експертизи, надійшла звістка, яка розбила серця, але водночас принесла болісну ясність: Володимир загинув 14 березня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Цей загиблий воїн до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, демонструючи незламність духу, гідність та безмежну мужність. Його подвиг навіки вкарбувався в історію України.Володимир Булак народився 17 червня 1995 року у мальовничому місті Дубровиця. Він був молодим, сповненим сил, з відкритим серцем та щирою усмішкою. З перших днів свого служіння Батьківщині він гідно ніс службу, виконуючи найскладніші бойові завдання на багатьох, найгарячіших напрямках фронту. Його життєвий шлях, хоч і обірвався так рано, став яскравим прикладом самовідданості та любові до рідної землі. Сьогодні, під час церемонії вшанування пам’яті, його подвиг згадували з особливою шаною та гордістю.Віддати шану та провести в останню путь Володимира зібралися його рідні – згорьована мама Ольга Вікторівна, сестра Іванна, численні друзі, бойові побратими, що ділили з ним фронтові будні, а також тисячі вдячних мешканців Дубровицької громади. Кожен погляд, кожен жест, кожна сльоза свідчили про глибину втрати та безмежну вдячність за його жертовність. Прощання з Героєм пройшло у щемкій тиші, сповненій глибокого болю, невмирущої гордості та вічної вдячності до українських захисників.У цей скорботний час ми висловлюємо найглибші співчуття мамі – Ользі Вікторівні, сестрі – Іванні, усім рідним, близьким, побратимам та друзям Володимира. Його ім’я, як і імена інших українських захисників, назавжди буде вписане золотими літерами в літопис української державності. Пам’ять Героїв буде жити вічно.Герої не вмирають. Вони залишаються у нашій пам’яті, в кожному серці, в кожному кроці до нашої спільної перемоги та свободи. Їхня кров – це насіння, з якого проростає нова, вільна Україна.