🥀Сьогодні, у річницю трагічної загибелі Івана Володимировича Компанця, ми з глибоким сумом та невимовною гордістю згадуємо людину, чиє життя було взірцем служіння та відданості. Іван був не просто поліцейським офіцером Гребінківської громади, він був справжньою гордістю свого рідного села Чепиліївка. Його професійний шлях, що розпочався у мирний час, був позначений безкомпромісною відданістю порядку та безпеці. Іван не просто носив форму — він жив із відчуттям глибокої відповідальності за кожного, хто був поруч, за кожен дім, за кожну вулицю, яку він охороняв. Він був стовпом спокою та довіри для мешканців, завжди готовий прийти на допомогу, завжди там, де його присутність була найважливішою.Він був офіцером, який досконало знав ціну спокою та стабільності, які так важко даються у сучасному світі. Але коли підступна війна розірвала звичний світ і поставила Україну перед обличчям жорстокого ворога, Іван без вагань став на захист Батьківщини. Він приєднався до лав штурмової бригади «Лють», де його відвага та професійні навички знайшли нове застосування на передовій. Там, на лінії зіткнення, де кожен день був випробуванням на міцність духу, Іван не шукав особистої слави чи визнання. Він виконував свій священний обов’язок із твердим серцем, незламною волею та чистою душею. Він боровся за кожен клаптик української землі, розуміючи, що захищає не просто територію, а майбутнє для своїх рідних, для дітей, для кожного з нас, для всієї України.Минув рівно рік відтоді, як Івана немає серед живих, але біль цієї непоправної втрати не вщухає ні на мить. Родина, яка втратила люблячого батька, дбайливого сина і вірного брата, продовжує жити з цією раною. Друзі та побратими, що втратили надійного товариша та справжнього друга, відчувають порожнечу, яку неможливо заповнити. Цей біль неможливо описати словами, він глибоко вкоренився у серцях тих, хто знав і любив Івана. Але пам’ять про Івана Компанця — це не просто скорботний спогад, це живий вогонь у наших серцях, який постійно нагадує нам про справжню ціну свободи, яку ми маємо. Це полум’я нашої вдячності та шани, що ніколи не згасне.Його життя та подвиг навчили нас, що справжня відвага — це не лише неймовірна боротьба на полі бою з ворогом, а й щоденна, незмінна вірність своїм принципам, своїм ідеалам та безмежна любов до рідної землі. Іван залишив нам неоціненний спадок — яскравий приклад сили духу, надзвичайної жертовності та безмежної любові до України, який ми просто зобов’язані берегти, шанувати та передавати наступним поколінням. Його ім’я навічно вписане в історію Гребінківської громади та всієї України як ім’я справжнього героя.Світла пам’ять тобі, Іване Володимировичу. Твій подвиг назавжди залишиться в строю наших думок, у наших щоденних молитвах і, безумовно, у серцях тих, хто любить Україну і бореться за її майбутнє. Ти жив гідно і загинув як герой. Ми пам’ятаємо.🕯️