З глибоким сумом Україна вшановує пам’ять своїх героїв, які віддали життя за свободу та незалежність. Серед них — Микола Дорогань, мужній захисник, який загинув у бою, ставши прикладом незламності духу. Його життєвий шлях, сповнений випробувань та любові, завершився жертовним подвигом заради майбутнього нашої держави. Ця історія — свідчення незвичайної мужності звичайних людей, які стають опорою своєї країни в найважчі часи.

Микола Дорогань народився 21 березня 1998 року в мальовничому селі Саварка Богуславського району. Саме тут минули його перші роки життя, тут він розпочав свій освітній шлях. У 2008 році сім’я переїхала до Великої Березянки, що стало новою сторінкою у його житті. Однак, вже у 2011 році на Миколу та його родину спіткало велике горе — передчасно пішла з життя його мама. Ця трагедія залишила дітей без батьківського піклування, але справжньою опорою та світлом у їхньому житті стала старша сестра Інна, яка взяла на себе відповідальність за молодших братів, ставши для них не тільки сестрою, а й другим батьком, що свідчить про міцність родинних зв’язків та жертовність. Цей період загартував характер Миколи, навчив його стійкості та відповідальності.

Після успішного закінчення 9 класів Микола вирішив продовжити навчання у Богуславському професійному училищі. Тут він здобув цінні навички, опанувавши одразу кілька важливих спеціальностей: кухаря, офіціанта та бармена. Ці професії, що вимагають точності, творчості та вміння спілкуватися з людьми, стали основою його майбутньої трудової діяльності. Саме в роки навчання у цьому закладі Микола Дорогань зустрів свою долю — кохану Ніну. Їхні стосунки міцнішали, і навесні 2022 року, незважаючи на складні часи, пара одружилася, створивши міцну сім’ю. Радість їхнього спільного життя невдовзі примножилася: у жовтні того ж року у подружжя народилася чарівна донечка Аделіна. Микола був турботливим чоловіком та люблячим батьком, що підтверджують його близькі та друзі.

Протягом свого життя Микола Дорогань працював у різних містах України, опановуючи різні сфери діяльності. Де б він не працював, його завжди цінували як відповідального та сумлінного працівника, який з повною віддачею виконував свої обов’язки. Він був відомий своєю чуйністю, надійністю, вірністю в дружбі та товариських стосунках. У колі сім’ї він був втіленням турботи: люблячий чоловік, турботливий батько для своєї донечки Аделіни та відданий брат. Його світла особистість залишила глибокий слід у серцях усіх, хто мав щастя знати його. Захисник України був прикладом справжнього громадянина, готового стати на захист своєї землі.

З початком повномасштабного вторгнення Росії, коли на мирну українську землю прийшла війна, Микола Дорогань не залишився осторонь. Він, як і тисячі інших патріотів, без вагань поповнив лави територіальної оборони, щоб зі зброєю в руках захищати свій дім, свою родину та свою країну. Його відданість Україні була безмежною. 3 листопада 2022 року він вирушив на фронт, приєднавшись до оборонців незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. На жаль, війна забирає найкращих. У бою за Україну, її свободу та незалежність, Микола Дорогань загинув 23 серпня 2024 року. Ця трагічна подія сталася поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області, де він мужньо тримав оборону.

Сьогодні вся громада зібралася, щоб віддати останню шану своєму земляку та Герою України. Рідні, близькі, керівництво громади, друзі, побратими та небайдужі жителі прийшли провести Миколу в останню путь. Його провели з усіма військовими почестями: під скорботні залпи почесної варти та звуки Державного Гімну України, що лунали як символ його незламності та самопожертви. Поховали захисника на кладовищі села Велика Березянка, на рідній землі, яку він так віддано боронив. Цей день став днем глибокої скорботи, але й безмежної гордості за сина своєї землі, який навічно залишиться в пам’яті як приклад мужності та самовідданості. Його подвиг ніколи не буде забутий.

Вічна слава і вічна памʼять мужньому воїну! Хай спочиває з миром Микола Дорогань.

« повернутися