🚗 Сьогодні важко пригадати, скільки саме мешканців Новоселівки у перші дні повномасштабного вторгнення вирушили до полтавського військкомату, адже вони їхали не одним автомобілем. Здається, тоді було до десяти відважних чоловіків, які без вагань стали на захист рідної землі. Серед них був Іван Білоус, а також батько і син – Іван та Артем Заїки, справжні українські військові Новоселівки. Доля розпорядилася так, що молодшому з них, Артему, невдовзі доведеться стати командиром для Івана. Ця історія є яскравим свідченням незламного духу, який демонструють захисники України з перших днів війни. 👨‍👦‍👦

За плечима Івана Васильовича Заїки була служба в армії, а Артем вже мав досвід участі в АТО, що стало неоціненним у горнилі нових випробувань. Іван Білоус, хоч і не мав військового вишколу, але не менше за інших прагнув вступити у бій, аби захистити свою країну. Його шлях на фронт був не швидким, адже спочатку він долучився до підрозділів територіальної оборони, які мужньо стримували ворога, що наступав на Охтирку. Згодом його бойовий шлях проліг через найгарячіші точки: Харківщина, Донеччина, Сумщина.

🛡️ Особливо спекотні бої розгорнулися у шахтарському краї, де українські військові Новоселівки зустрічали ворога віч-на-віч. Проте бійці з Новоселівки виявилися не з лякливих – вони стояли до останнього, хоч і не лізли на рожен бездумно, діючи вміло та розважливо. Навіть у найскладніші моменти, коли кожен день був наповнений небезпекою та випробуваннями, найбільшою втіхою для всіх них, попри належне харчування, були гостинці з дому. 🎁 Їх часто привозили волонтери, що стало справжнім проявом народної підтримки. А ще – на перший погляд дрібниця, але така важлива для духу – дитячі малюнки, кумедні, з кривими літерами побажань. Вони брали ті альбомні листочки із собою на позиції, щоб ті зігрівали серце та надихали на Перемогу, нагадуючи, заради кого вони воюють. Це були не просто картинки, а потужний символ надії для українських героїв.

«Артем Заїка був не просто командиром батареї бригади, – розповідає Іван Білоус, – а гарним командиром. Він завжди допомагав підлеглим із оформленням документів, турбувався про їхній перепочинок. Справедливий і чесний, він заслужив повагу всіх. Усі це цінували». Ця історія вкотре підкреслює важливість лідерства та людяності на війні. 🤝 Навіть сьогодні, після того як Іван отримав тяжке поранення, Артем не залишає його на самоті. Він продовжує допомагати та підтримувати свого побратима, що свідчить про міцну дружбу та взаємопідтримку, яка виникає між українськими військовими Новоселівки.

Сам же командир батареї, старший сержант Артем Заїка, також має «гостинець» від ворога – контузію. Через стан здоров’я його разом із батьком демобілізували. 💪 Незважаючи на отримані травми та інвалідність, старший за віком із трьох військовослужбовців, Іван Васильович Заїка, без роздумів знову готовий взяти до рук зброю і гнати з української землі непрошених гостей. Так само сміливо і без вагань, як він зробив це на третій день війни разом зі своїм мужнім сином Артемом, земляком Іваном Білоусом, а ще – десятками інших жителів Новоселівки, які стали прикладом відданості та патріотизму. Це справжній бойовий шлях незламних українців, який надихає та показує силу духу нашого народу. Історія Івана Білоуса, Артема Заїки та Івана Заїки – це свідчення незламної волі до перемоги та вірності своїй Батьківщині.