02 вересня 2025 року Дядьковицька громада віддала останню шану своєму Герою — КОТЯЮ Миколі Степановичу, народженому 26 березня 1981 року. Після тривалого періоду, з 14 листопада 2024 року, коли він вважався зниклим безвісти, 28 серпня 2025 року надійшла трагічна звістка: Микола героїчно загинув, виконуючи бойове завдання, захищаючи Батьківщину. Його останнім рубежем оборони стало селище Селидове на Донеччині.

Церемонія прощання відбулася у Свято-Параскевській церкві села Дядьковичі, де зібралися земляки, щоб вшанувати пам’ять полеглого воїна. Його останній шлях проліг рідною вулицею села Верхівськ, де громада провела його в останню путь, схиливши голови перед його світлою пам’яттю. Похорон відбувся на кладовищі в селі Верхівськ.

Ця непоправна втрата стала спільним болем для всієї Дядьковицької громади. Ми втратили справжнього патріота, сина України, відданого воїна, який без вагань став на захист рідної землі. Його подвиг, його самопожертва – це приклад безмежної любові до України та свого народу. Його життя, обірване війною, назавжди залишиться в пам’яті як свідчення мужності та жертовності.

Без сина залишилася самотня матір, без батька – двоє дітей. Без доброго друга та сусіда – втратила громада. Без щирого колеги – апарат Дядьковицької сільської ради. Кожен, хто знав Миколу, відчуває цей невідворотний біль утрати. Його відсутність назавжди залишить порожнечу в серцях тих, хто його знав та любив.

Наш Герой пішов із життя, але його ім’я навіки вписане в історію України. Він поповнив небесне воїнство, звідки й надалі оберігатиме свою родину, свою громаду та рідну землю. Його жертовність є нагадуванням про високу ціну миру та свободи.

Ми з глибоким сумом та невимовною вдячністю схиляємо голови перед його світлою пам’яттю. Вічна слава та шана Тобі, Герою! Спочивай з миром, Миколо. Ми завжди пам’ятатимемо Тебе. 🇺🇦