09 вересня 2025 року в селі Скулин відбулася урочиста церемонія вшанування пам’яті полеглих Героїв, яким посмертно присуджено державні нагороди. Сільський голова Віталій Кашик, секретар сільської ради Павло Кухта разом із представниками Ковельського РТЦК та СП вручили високі нагороди, згідно з указами Президента України Володимира Зеленського, рідним Сергія Петровича Абрамчука та Артема Сергійовича Сидорука. Ці відзнаки, зокрема орден «За мужність» ІІІ ступеня, є свідченням їхньої особистої мужності, самовідданості та незламного служіння Батьківщині, захисту її суверенітету й територіальної цілісності.

Сергій Петрович Абрамчук (15.08.1982-29.08.2024) добровільно став на захист України, підписавши контракт у квітні 2024 року. Він служив стрільцем-помічником гранатометника та загинув 29 серпня 2024 року в районі населеного пункту Торецьк, що на Донеччині. Його загибель залишила сиротами чотирьох дітей, осиротила дружину Марію, а також брата та трьох сестер. Сергій Петрович знайшов свій останній спочинок на кладовищі у Скулині.

Віталій Кашик висловив найщиріші співчуття та слова підтримки дружині полеглого Героя. Він наголосив, що пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, живе у серцях близьких, а пам’ять про таких Захисників, як Сергій, стає невід’ємною частиною пам’яті громади та всього українського народу. «Посмертна нагорода Сергія Абрамчука – це важливий жест визнання його подвигу, найбільшої жертви в ім’я України та її народу. Герої не вмирають, доки живуть у нашій пам’яті і нашому серці! Віримо і молимось, аби якнайшвидше настала Перемога, і щоби дружини, діти, батьки українських воїнів дочекалися їх живими», – зазначив сільський голова.

Артем Сергійович Сидорук (09.01.2002-13.04.2025), молодший сержант, головний сержант механізованого батальйону ВЧ А7028, був призваний на військову службу по мобілізації у вересні 2023 року. До цього, з початку повномасштабного вторгнення, він активно діяв у лавах Добровольчого формування територіальної громади, а перед тим пройшов строкову військову службу. Артем жив звичайним життям молодої людини, допомагав батькам та піклувався про молодших братів і сестер, будучи найстаршим у сім’ї. 13 квітня 2025 року він отримав поранення, несумісні з життям, в результаті удару ворожого FPV-дрона неподалік населеного пункту Торецьк на Донеччині. Герой похований у рідному селі Скулин.

Павло Кухта звернувся до матері Артема, Віри Володимирівни, зі словами підтримки. «Життя Артема обірвалося так рано – у час молодості, яка мала б квітнути і квітнути, але російський ворог не дав шансу на життя йому, і тисячам інших українських Героїв… Я розумію, що жодні слова підтримки не розрадять Вас, як матір… Вам є заради кого жити – заради Ваших дітей і в пам’ять про Артема», – сказав секретар сільради.

Представники громади підкреслили важливість збереження пам’яті про всіх полеглих Захисників і Захисниць, підтримки їхніх родин та вшанування воїнів, які продовжують боротьбу з російським агресором. Вічна пам’ять і незгасима слава Героям України!