Знову біль, знову непоправна втрата. Серце стискається від страждань та непоправного горя.

Сьогодні ми з глибоким сумом прощаємося з нашими Героями, Захисниками України: Яричевським Валентином Мечиславовичем та Янчуком Дмитром Михайловичем. Їхній героїзм та самовідданість назавжди залишаться у наших серцях.

Яричевський Валентин Мечиславович народився 14 лютого 1976 року в селі Флоріанівка у багатодітній родині. Його життєвий шлях – це приклад мужності та відданості Батьківщині.

Валентин закінчив Миколаївську школу, здобув професію водія, а з 1994 по 1996 рік проходив службу у Збройних Силах України. Після служби працював водієм шкільного автобуса, створив сім’ю. Працював у Козятинському загоні відомчої воєнізованої охорони. В 2021 році, сповнений патріотизму та рішучості, Яричевський пішов на службу за контрактом в Збройні Сили України. З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів, Валентин став на захист рідної землі.

Сержант Яричевський Валентин Мечиславович, вірний військовій присязі, мужньо виконував військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність. 28 серпня 2023 року в польовому хірургічному госпіталі у м. Добропілля Донецької області він помер від бойових поранень, отриманих в результаті ворожого ракетного удару поблизу населеного пункту Дорожнє Донецької області. Смерть героя – непоправна втрата для всіх нас.

В памʼяті кожного Валентин залишиться доброю, світлою та відважною людиною.

Янчук Дмитро Михайлович народився 11 листопада 1989 року у селі Дубові Махаринці, де провів дитинство та навчався у школі. Дмитро закінчив професійно-технічне училище №2 в місті Калинівка та здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря-ремонтника, водія автотранспортних засобів. Він присвятив себе роботі на аграрних підприємствах, демонструючи працьовитість та відданість справі.

Друзі згадують Дмитра як чуйну людину, яка завжди приходила на допомогу та ніколи не відмовляла в проханнях. Турбота про сім’ю та родину була для нього найважливішим пріоритетом. Його двоє дітей будуть пишатися своїм добрим, чуйним та щирим батьком.

8 червня 2023 року Дмитро був призваний до військової частини А4350, де проходив службу солдатом 1 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону. 20 серпня 2023 року в ході ведення бойових дій в районі населеного пункту Роботине, Запорізької області, Дмитро загинув в результаті танкового обстрілу. Його загибель – невимовний біль для всіх, хто його знав.

На жаль, словами важко полегшити біль втрати. Смерть найріднішої людини – це найважче випробування. Висловлюємо щирі співчуття родинам та близьким, низький уклін батькам за мужніх синів, які віддали своє життя за свободу України.

Поховані Воїни на центральному кладовищі на Алеї Слави. Пам’ять про них житиме вічно.

Вічна памʼять та слава Героям! Слава Україні!