Рік тому, першого серпня, неподалік від Берестового-Виїмки на Бахмутщині, Донецької області, загинув старший солдат МОНАРХА Борис Ярославович, навідник-оператор розвідувального відділення військової частини А4267. Він отримав смертельні поранення під час запеклого бою, спричиненого наступальними діями противника. Борис був щирим патріотом, мешканцем села Серафинці, і його втрата стала тяжким ударом для громади.

Війна безжально забирає наших найкращих, залишаючи невимовний біль та страждання. Проте, в серцях рідних, друзів та всіх, хто знав Бориса, він назавжди залишиться уособленням життєрадісності, незламної впевненості, неперевершеної відваги та справжньої сміливості. Його світла пам’ять надихає нас продовжувати боротьбу.

Цей рік був надзвичайно складним для родини Бориса, для Городенківщини та для всієї України. Але, попри всі випробування, ми не здаємося. Ми продовжуємо боротися за нашу свободу та майбутнє, наближаючи нашу спільну Перемогу. Наша стійкість і єдність – це наша головна зброя проти агресора.

Ми пам’ятаємо кожного, хто присвятив своє життя боротьбі за вільну Україну. Ми безмежно вдячні кожному захиснику, хто своїми щоденними зусиллями наближає день нашої перемоги. Тільки разом, об’єднані спільною метою, ми зможемо подолати російську навалу та остаточно вигнати ворога з нашої священної землі. Наша сила – у єдності та непохитній вірі.

🇺🇦Вічна пам’ять і незгасна слава кожному Захиснику України! Герої не вмирають, вони назавжди залишаються у наших серцях і в історії нашої держави!