Сьогодні, 10 липня, Україна відзначає скорботний День пам’яті медиків, які загинули під час війни. Ця дата є не просто календарем, а глибоким нагадуванням про неймовірну ціну, яку платять ті, хто обрав шлях порятунку життів у найжорстокіших умовах. У багатьох куточках країни вшановують пам’ять медиків війни хвилиною мовчання та словами вдячності. Саме така церемонія відбулася о 14:00 у КНП «Баштанська багатопрофільна лікарня», де персонал та громада зібралися, щоб віддати шану медикам, які поклали своє життя заради інших.Цей захід був набагато більшим, ніж просто формальне дотримання традиції; це був глибоко емоційний момент, коли здавалося, що вся країна затамувала подих у колективному горі та глибокій повазі. Тиша, що запанувала, говорила голосніше за будь-які слова, відлунюючи безліч історій мужності та самовідданості. Кожне втрачене життя – це «серце, що рятувало», яке тепер мовчить, залишаючи глибоку порожнечу в медичній спільноті та в житті тих, кого вони торкнулися.Відважні чоловіки та жінки, наші загиблі медики, присвятили своє життя збереженню інших, часто жертвуючи собою. Їхня непохитна відданість обов’язку, навіть перед обличчям смертельної небезпеки, визначає справжній героїзм. Вони були не просто практикуючими лікарями; вони були маяками надії, джерелом розради та охоронцями життя серед хаосу та руйнувань. Надзвичайна сміливість, виявлена цими лікарями-героями, медсестрами, фельдшерами та всім медичним персоналом, які зустрічали ворога пліч-о-пліч з військовими або працювали під постійними обстрілами, є невимірною.Вся медична спільнота України стоїть об’єднана в цьому горі, але також у непохитній силі та гідності. Сьогодні вона перетворюється на живий пам’ятник, свідчення незмінної спадщини тих, кого вже немає з нами, але чий дух продовжує надихати. Їхня жертва є яскравим нагадуванням про жорстокість війни та неймовірну стійкість людського духу. Ми, як нація, прагнемо продемонструвати всьому світу, як виглядає справжня честь – самовіддана відданість тих, хто ставить життя інших вище за власне.Цей акт пам’яті – це не швидкоплинний жест чи просто флешмоб. Це тиха, але потужна хода професії у майбутнє, що несе вперед цінності співчуття, відданості та служіння. Кожна людина, яка працює в охороні здоров’я, кожен громадянин, який цінує життя, є невід’ємною частиною цього безперервного шляху. Ми пам’ятаємо їхні імена, їхні обличчя, їхні невтомні зусилля. Ми вшановуємо їхню пам’ять кожним врятованим життям і кожним цілющим дотиком, що продовжує їхню шляхетну справу.Світло їхніх сердець дійсно живе в кожному врятованому житті, в кожній загоєній рані та в кожній миті розради, яку вони подарували. Спадщина цих героїв назавжди буде викарбувана в літописах нашої історії, зворушливим нагадуванням про те, що хоча війна може забрати життя, вона не може загасити полум’я людяності та глибокий вплив тих, хто обирає лікувати та захищати. Шана медикам – вічна пам’ять тим, хто віддав найцінніше заради життя. Нехай їхня пам’ять буде дороговказом, що нагадує нам про найвищу жертву та незмінну силу співчуття та мужності перед лицем лиха. Цей глибокий акт вшанування в Баштанській лікарні підкреслює глибоку національну повагу до цих невідомих героїв.🕯