Сьогодні, 10 липня 2025 року, українська громада вшановує світлу пам’ять нашого земляка, військовослужбовця Олександра Федоровича Остап’юка, який мужньо віддав своє життя за свободу та незалежність України. Ця річниця – нагода згадати його незламний дух, безмежну відданість і неймовірну жертовність, що стала прикладом для всіх нас. Олександр Остап’юк, уродженець села Рідкодуб Пасічнянського старостинського округу, назавжди залишиться у серцях своїх рідних, друзів та побратимів.З перших днів повномасштабного вторгнення, 15 березня 2022 року, Олександр Остап’юк, не вагаючись, пішов добровольцем на захист Батьківщини. Він приєднався до лав Збройних Сил України, розпочавши службу у територіальній обороні в місті Старокостянтинів. Його патріотизм та бажання стояти на захисті рідної землі були непереборними. Згодом, завдяки своїй відвазі та бойовим навичкам, Олександр був переведений на передову фронту, де гідно виконував найскладніші бойові завдання.Протягом своєї військової служби Олександр Остап’юк проявив себе як справжній герой, виявляючи стійкість, мужність та професіоналізм. Він завжди був там, де його допомога була найпотрібнішою, де ворог намагався зламати дух наших воїнів. На жаль, війна забирає найкращих. 01 січня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку Донецької області, Олександр отримав важке поранення, несумісне з життям. Його загибель стала величезною втратою для всієї України.Тіло Олександра Федоровича Остап’юка було з почестями поховане на місцевому цвинтарі у рідному селі Рідкодуб. Ця земля, за яку він боровся, тепер навічно прийняла свого сина. Пам’ять про цього відважного захисника України житиме вічно. У нього залишились мати Надія Іванівна, вітчим Анатолій Захарович та брат Олег Анатолійович, яким ми висловлюємо найглибші співчуття. Їхній син і брат віддав найцінніше – своє життя – заради нашого майбутнього, заради того, щоб ми жили у вільній і незалежній країні.Ми пам’ятаємо кожного, хто став на захист України. Пам’ять Олександра Остап’юка є невід’ємною частиною нашої національної історії та символом незламності українського народу. Його подвиг на Бахмутському напрямку назавжди вписаний золотими літерами в літопис української боротьби за волю. Вічна слава та вічна пам’ять герою!