Сьогодні, 10 липня 2025 року, Україна схиляє голову в глибокій повазі, вшановуючи пам’ять тих, хто до останнього подиху стояв на захисті найціннішого – життя. Йдеться про медичних працівників, які поклали свої життя під час повномасштабної російсько-української війни. Їхній подвиг є яскравим прикладом самовідданості, професіоналізму та справжнього героїзму. Ці відважні фахівці, наші українські медики, безстрашно виконували свій обов’язок як на фронті, так і в тилу, невпинно рятуючи поранених військових та мирних жителів, часто наражаючись на смертельну небезпеку.

Особливо щемлива церемонія вшанування пам’яті відбулася на Хмельниччині, де трагічна статистика свідчить про втрату 98 медичних працівників. Ця цифра – не просто число, це болісне нагадування про масштаб людських втрат серед тих, хто присвятив себе клятві Гіппократа. Проведення цієї ініціативи організував медичний директор КНП «Старосинявської багатопрофільної лікарні» селищної ради Володимир Мутка, наголошуючи на важливості збереження пам’яті про кожного загиблого. Це не просто подія, це національний акт визнання та скорботи.

Рівно о 14:00 в усіх медичних установах громади пролунав особливий звуковий сигнал. Це був аудіоефект серцебиття, яке поступово сповільнюється і зупиняється – потужна метафора обірваних людських життів. Після цього всі присутні застигли у хвилині мовчання, схиливши голови перед безмежною жертовністю медичних героїв, які полягли під час конфлікту. До цієї зворушливої акції пам’яті долучилися й автомобілі швидкої допомоги, які, увімкнувши сирени, віддали останню шану своїм полеглим колегам. Цей колективний жест підкреслив єдність та повагу до їхнього внеску.

У відділеннях лікарень Хмельниччини були створені спеціальні тематичні інтер’єри, які справляли глибоке емоційне враження. Символічні білі халати, що уособлюють чистоту намірів та високий професійний обов’язок, були розміщені на видних місцях. Вони служили нагадуванням про тих, хто щодня, ризикуючи власним життям, самовіддано рятував життя військових-захисників, але, на превеликий жаль, не зміг врятувати власне. Це є вічним символом їхньої незламності та готовності до самопожертви заради порятунку інших.

Вшанування пам’яті цих мужніх медиків є не лише актом глибокої скорботи, а й потужним нагадуванням про високу ціну миру та беззаперечну важливість медичної праці в умовах війни. Кожен із цих героїв заслуговує на вічну пам’ять та всенародну шану. Їхній внесок у захист країни є неоціненним, і їхні імена навічно залишаться в історії України. Пам’ять про цих українських медиків буде жити у серцях майбутніх поколінь, слугуючи невичерпним джерелом мужності, людяності та віри у краще майбутнє. Їхня спадщина нагадує нам про важливість підтримки та поваги до медичних працівників у будь-яких обставинах.

Світла пам’ять всім тим, хто загинув, виконуючи свій найвищий обов’язок перед Батьківщиною. Ми завжди пам’ятатимемо їхній подвиг і їхній внесок у боротьбу за вільну та незалежну Україну. Нехай їхні душі спочивають з миром, а їхні історії надихають нас на подальшу боротьбу та збереження того, за що вони віддали найдорожче – власне життя.