Сьогодні, 11 жовтня, вся Україна згадує мужність та самовідданість старшого солдата Радецького Віктора Васильовича, також відомого як Василь Васильович Бабій. Три роки тому, у цей день, обірвалося життя нашого земляка, який віддав його за свободу та незалежність рідної держави. Його героїчний шлях завершився трагічно, але пам’ять про нього житиме вічно.

Віктор Васильович отримав смертельні поранення 8 жовтня 2022 року під час жорстоких боїв поблизу населеного пункту Берестове, що на Донеччині. Попри колосальні зусилля медичного персоналу Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова, врятувати його життя, на жаль, не вдалося. 11 жовтня 2022 року його серце перестало битися, залишивши глибокий слід у серцях тих, хто його знав і любив.

Ми пам’ятаємо Василя Васильовича як надзвичайно життєрадісну, сміливу та відважну людину, справжнього Героя сучасності. Він без вагань став на захист України, розуміючи ціну миру та спокою для майбутніх поколінь. Його подвиг, його самопожертва заради вільного майбутнього нашої громади та всієї країни, навіки вписані золотими літерами в історію. Ми глибоко шануємо його пам’ять та вчинок.

У цей скорботний день ми схиляємо голови у глибокій скорботі. Від імені всієї громади висловлюємо найщиріші співчуття рідним, близьким та друзям загиблого Героя. Ваша втрата є невимовною, але пам’ять про Віктора Васильовича Радецького, його мужність та патріотизм, назавжди залишиться з нами. Ми будемо пам’ятати його жертовність, яка допомогла зберегти нашу державу.

Вічна пам’ять та безсмертна слава Захиснику України! Наш Герой, Віктор Васильович, навіки залишиться у наших серцях. Герої не вмирають, вони стають прикладом для майбутніх поколінь!