Сьогодні, 12 липня, українська громада вшановує скорботну дату, яка навічно вписана в її історію. 82 роки тому, під час одного з найжорстокіших періодів Другої світової війни, село Копище стало свідком жахливої трагедії, що глибоко вразила серця та душі багатьох поколінь. Цього дня, у далекому 1942 році, було живцем спалено понад 2800 мирних жителів: невинних дітей, жінок, літніх людей. Цей злочин проти людяності є одним із найстрашніших актів жорстокості, що відбувалися на українській землі, і він залишив глибоку, незагоєну рану в колективній пам’яті народу.Пам’ять про Копищенську трагедію є не просто історичним фактом, а болісним нагадуванням про те, наскільки руйнівною може бути війна та наскільки важливо цінувати мир. Незважаючи на біль, руйнування та безмежне горе, що спіткало Копище, село зуміло відродитися з попелу, ставши яскравим символом незламності українського духу. Це доказ того, що навіть у найтемніші часи, коли здається, що надія згасла, людяність і внутрішня сила здатні вистояти та перемогти. Копище сьогодні — це не лише місце трагедії, а й символ безперервного життя та віри у майбутнє.З нагоди 82-ї річниці Копищенської трагедії в селі відбувся зворушливий мітинг-реквієм, присвячений вшануванню пам’яті безневинно загиблих. Учасники зібралися, щоб згадати тяжкі сторінки історії своєї громади та висловити шану жертвам. На заході виступили представники місцевої влади, зокрема заступник міського голови Юрій Данюк та староста округу Михайло Михалець. У своїх промовах вони наголосили на важливості збереження історичної правди про події Другої світової війни та пам’яті про кожного, чиє життя обірвала ця безглузда жорстокість. Вони підкреслили, що Копищенська трагедія має бути уроком для всього світу, щоб подібні злочини ніколи більше не повторилися.Завершився мітинг хвилиною мовчання, під час якої всі присутні схилили голови, віддаючи данину поваги загиблим. Після цього відбулося покладання квітів до меморіалу, що символізує вічну пам’ять про жертв цієї страшної трагедії. Це був момент глибокого єднання громади у спільній скорботі та вірі. Крім того, присутні мали унікальну нагоду долучитися до екскурсії в місцевому музеї, де зберігаються свідчення тих жахливих подій. Музейні експозиції допомагають краще зрозуміти масштаби трагедії та зберегти пам’ять для майбутніх поколінь.Ми схиляємо голови перед кожним невинно загиблим у Копищі. Пам’ятаємо кожне життя, що було обірване того скорботного дня 82 роки тому. Наш обов’язок – берегти правду про ці події, передавати її від покоління до покоління, щоб пам’ять про жертв Другої світової війни ніколи не згасла. Лише так ми зможемо забезпечити, щоб минуле стало уроком для майбутнього, а Копищенська трагедія завжди нагадувала про ціну миру та важливість людяності.