Сьогодні, 12 червня, минає три роки з дня загибелі Володимира Губаря у війні за Україну. Назавжди йому залишиться 45 років… Пам’ять про Володимира Губаря житиме вічно в наших серцях.

Володимир Губар навчався в Пологівській школі, Теплицькому аграрному ліцеї, після чого проходив службу в армії. Потім працював трактористом в агропідприємстві. Його життя було тісно пов’язане з рідною землею та працею на ній.

Війна для Володимира Губаря розпочалася ще у 2015 році, коли він був призваний до лав Збройних Сил України для захисту східних кордонів нашої держави. Він мужньо стояв на захисті суверенітету та територіальної цілісності України.

З початком повномасштабного вторгнення, Володимир Губар одним із перших виявив свою громадянську позицію: брав активну участь в облаштуванні блокпостів, копав окопи, забезпечував функціонування пунктів спостереження та піклувався про побут охоронців. Він робив усе можливе для захисту рідного краю.

17 травня 2022 року Володимир Губар був призваний на службу за мобілізацією. Служив у гранатометному відділенні гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А4395. Він вірно виконував свій обов’язок перед Батьківщиною.

Під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Тошківка Луганської області 10 червня 2022 року Володимир Губар отримав тяжке осколкове проникаюче поранення та був доставлений до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мєчникова у відділення реанімації, де 12 червня 2022 року помер. Його подвиг назавжди залишиться в нашій пам’яті.

Він захищав Україну, кожного з нас. Віддав своє життя, щоб Україна жила у спокої та мирі. Пам’ятаймо про це… Його жертовність ніколи не буде забута.

Герої не вмирають. Вмирають вороги. Пам’ять про Володимира Губаря буде жити вічно.

Герої продовжують жити в наших серцях, очах і душах…