Сьогодні, 13 жовтня, українська громада згадує Героя Олександра Скакуна, річниця від дня його трагічної загибелі. Народившись 9 серпня 1985 року в мальовничому селі Верещаки, Олександр пройшов шлях від юного мрійника до самовідданого захисника своєї Батьківщини. У шкільні роки він запам’ятався однокласникам як хлопець із щирим серцем, завжди готовий підняти настрій жартом та розрядити напружену ситуацію. Його доброта, щедрість і сміливість були невід’ємними рисами характеру. Олександр був справжнім романтиком, і його щастя знайшло повне вираження у коханні до дружини Марії, з якою він мріяв про спільне майбутнє.

З перших днів повномасштабного вторгнення, не вагаючись, Олександр Скакун став на захист України. Перебуваючи в Києві, він добровільно вступив до лав Збройних Сил. Побратими згадують його як надзвичайно відповідального воїна, людину дії, яка завжди виконувала поставлені завдання. Його мужність та відданість справі були прикладом для багатьох.

Навіть отримавши тяжкі поранення, Олександр знайшов у собі сили здійснити останній телефонний дзвінок до коханої дружини, аби попрощатися. 13 жовтня 2024 року серце Героя назавжди зупинилося. Він загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Колодязі Краматорського району Донецької області, віддавши найцінніше – своє життя – за майбутнє України, за перемогу добра над злом.

Вічна пам’ять і світла слава Герою! Навіки в строю! Пам’ятаймо подвиг Олександра Скакуна.