Сьогодні, 13 липня, минає три роки з того трагічного дня, коли наш земляк, відважний захисник України, Едуард Валентинович ЦВІТЧЕНКО, віддав своє життя за свободу та незалежність Батьківщини. У глибокій скорботі та з безмежною повагою ми згадуємо цього Героя, чий подвиг назавжди закарбувався в серцях мільйонів українців. Едуард Цвітченко був не просто воїном; він був втіленням найкращих людських якостей: веселий, товариський, з чудовим почуттям гумору, люблячий співати. Його життя стало яскравим прикладом справжнього патріотизму, незламності духу, безмежної доброти, самопожертви та глибокої, щирої любові до України. Справжній герой війни, він завжди залишатиметься в наших спогадах. Співочий, з активною життєвою позицією, Едуард завжди надихав оточуючих своїм оптимізмом та вірою. Його світлий образ є взірцем для наслідування. Завдяки таким воїнам, як Едуард Цвітченко, Україна вистояла і продовжує боротися за своє майбутнє.Ми пам’ятаємо його відвагу та непохитність. Своєю самовідданістю він довів, що український дух неможливо зламати. Його жертва — це ціна нашої свободи.

Сержант Едуард Валентинович ЦВІТЧЕНКО, з позивним «ХУД.РУК», обіймав посаду командира 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону у складі легендарної 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Цей підрозділ відомий своєю мужністю та стійкістю на найскладніших ділянках фронту. Едуард, як і тисячі інших українських військових, стояв на захисті кожного міста і села, кожного життя, щодня ризикуючи собою заради майбутнього нашої країни. Його бойовий шлях був сповнений викликів, але він завжди демонстрував неперевершену відданість військовій присязі та своєму народу. Мужність Едуарда Цвітченка підтверджується його службою на передовій, де він проявив себе як справжній лідер і захисник. Його самопожертва є вічним нагадуванням про високу ціну свободи.

Життя Героя України обірвалося 13 липня 2022 року поблизу населеного пункту Вершина, що знаходиться в Бахмутському районі Донецької області. Він отримав травми, несумісні з життям, виконуючи свій військовий обов’язок. Бахмутський напрямок був і залишається одним з найгарячіших точок російсько-української війни, де проявилися неймовірні приклади героїзму та жертовності українських воїнів. За проявлену мужність і відвагу, Едуарда Валентиновича ЦВІТЧЕНКА було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня – високою державною нагородою, яка свідчить про його видатний внесок у захист суверенітету та територіальної цілісності України. Ця нагорода – символ визнання його великого подвигу, символ його незламного духу і вічної пам’яті.

З метою увічнення пам’яті про цього незламного воїна та справжнього Героя, на фасаді Драбинівського навчально-виховного комплексу, де колись здобував знання Едуард Валентинович, було встановлено меморіальну дошку. Це місце пам’яті слугуватиме постійним нагадуванням про його жертовність для прийдешніх поколінь, спонукаючи молодь до любові до Батьківщини та готовності її захищати. Пам’ять про таких воїнів, як Едуард Цвітченко, є фундаментом нашої національної ідентичності та джерелом сили у боротьбі за вільну та незалежну Україну.

У тихій скорботі схилили віття смереки, зажурено кидаючи погляд в небо. Ми віримо, що десь там, у Небесному легіоні, Едуард продовжує боротися за Україну, надихаючи живих. Ми молимось за його душу, пам’ятатимем кожну мить, коли він був поруч. Спи спокійно, Герою! Ваша пам’ять вічна, і ми її збережемо. Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми не забудемо. Вічна слава і шана всім, хто поклав своє життя за Україну!