💔Сьогодні, 13 лютого 2025 року, минають другі роковини загибелі військовослужбовця, жителя села Ганно-Покровка Злоті Олександра Спиридоновича. Два роки гіркої розлуки, вічного жалю і світлої памʼяті… Олександр Спиридонович, Герой України, назавжди залишиться в наших серцях. Пам’ять про нього житиме вічно.

Олександр не зустрів свою 32-у осінь, бо пекельний лютий 2023 року забрав його до небесного війська… Хлопчина з добрим серцем та світлою усмішкою. Навчався у автодорожньому технікумі, мав “золоті руки” та неабиякий хист до автомобільної справи. Олександр Спиридонович був справжнім майстром своєї справи, його золоті руки могли полагодити будь-який автомобіль.

Після повномасштабного вторгнення ворога на рідну землю, 09 квітня 2022 року Сашко пішов на фронт у складі батальйону морської піхоти. Був стрільцем, захищав рідну землю. Його відвага та мужність надихали побратимів. Востаннє, коли розмовляв з батьком, планував відпустку-перепочинок після отриманих поранень та згадував смак домашнього шашлику. Просив батька притримати з цього приводу молоде ягня. Не судилося… Він мріяв повернутися додому, до родини, до мирного життя.

За три дні після розмови з батьком в одному з боїв Олександр загинув від ворожої кулі. Це сталося біля Мар’їнки Донецької області. Його героїчна смерть – велика втрата для всіх нас.

🕯У роковини загибелі схилімо голови перед пам’яттю справжнього Героя. Він віддав своє життя за Україну.

Вшануймо загиблого Воїна хвилиною мовчання та згадаймо його душу у молитві. Нехай пам’ять про нього буде вічною.

Світла пам’ять! Низький уклін і вічна слава тобі, Герою! Ми ніколи не забудемо твій подвиг.

Олександр Спиридонович – Герой, який завжди буде в наших серцях. Вічна пам’ять!

Згадаймо сьогодні Олександра Спиридоновича, як він жив, як любив Україну, як відважно боровся за її свободу.