Сьогодні, 14 липня, Україна відзначає другу річницю трагічної загибелі полковника Андрія Коробкіна (25.09.1979 р.н.). Цей відважний захисник, який обіймав посаду начальника медичної служби Західного територіального управління Національної гвардії України, присвятив своє життя служінню Батьківщині. Його самовідданість та професіоналізм стали прикладом для багатьох. Втрата такої видатної особистості, як цей герой, стала невимовною скорботою для його родини, колег-побратимів та всієї Пустомитівської громади, яка сьогодні з глибоким сумом вшановує його світлу пам’ять.Полковник Коробкін був не просто військовослужбовцем; він був справжнім лікарем, який стояв на варті здоров’я та життя наших бійців. Його робота у медичній службі Національної гвардії мала величезне значення, особливо в умовах повномасштабної агресії. Він організовував надання невідкладної медичної допомоги на передовій, забезпечував швидку евакуацію поранених та піклувався про їхню подальшу реабілітацію, демонструючи незламну волю та глибоку людяність. Його внесок у медичне забезпечення військових операцій був неоціненним, і багато життів було врятовано завдяки його бездоганним зусиллям та ефективній роботі його команди. Це підкреслює критичну роль військових медиків у захисті суверенітету та територіальної цілісності України.Пустомитівська громада, де Андрій Коробкін був відомою і шанованою особистістю, висловлює глибокі співчуття та слова підтримки всім рідним і близьким загиблого. Ця річниця – це не лише день скорботи, а й нагода згадати про величний подвиг, який здійснив цей захисник, віддавши своє життя за мирне небо України. Його ім’я навічно вписане в історію нашої країни як символ незламності духу та жертовності українського воїна. Ми пам’ятаємо кожного, хто став на захист нашої держави.Пам’ять про Андрія Коробкіна та інших полеглих героїв є нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за свою свободу та незалежність. Кожен захисник, який віддав своє життя, залишає після себе невмирущий слід у серцях мільйонів українців. Ми повинні пам’ятати їхні імена, їхні подвиги та їхню жертовність, щоб майбутні покоління знали, завдяки кому ми маємо можливість жити у вільній країні. Їхня спадщина – це непохитна воля до перемоги, яка продовжує надихати.Вшанування пам’яті таких героїв є нашим священним обов’язком. Це допомагає зберегти історичну правду, виховувати патріотизм серед молоді та зміцнювати національну єдність. Національна гвардія України продовжує виконувати свої завдання, спираючись на приклад своїх відважних побратимів, які поклали життя на вівтар перемоги. Нехай його подвиг, як і подвиги інших захисників, завжди буде світлим орієнтиром для нас усіх, надихаючи на подальшу боротьбу за вільне та незалежне майбутнє.🕯Вічна та світла пам‘ять!Герої не вмирають!