Сьогодні, 15 липня, минає три роки з того трагічного дня, коли в бою з російськими окупантами загинув наш земляк Віктор Оспа. Вже третій рік його немає поруч, але пам’ять про нього — жива. Вона — в очах рідних, у спогадах побратимів, у вдячності кожного з нас, хто сьогодні має змогу жити під мирним небом.

У такі дні особливо гостро відчувається, наскільки болючою є ціна нашої свободи. І водночас — наскільки незламною є сила тих, хто за неї боровся. Ми схиляємо голови у пошані до Віктора, дякуємо за його відвагу, за жертовність, за любов до України, яка виявилася сильнішою за страх, біль і смерть.

Пам’ятаємо. Шануємо.