?Сьогодні, 16 листопада, молодшому сержанту Сиводіду Сергію Миколайовичу мало б виповнитися 53 роки, але йому навіки 51.

Сергій народився 16 листопада 1971 р. в с. Кукшин Ніжинського району Чернігівської області в сім’ї колгоспників.

У 1979 р. пішов до першого класу Кукшинської середньої школи, яку успішно закінчив у 1989 р. За час навчання виявив себе старанним, здібним та відповідальним учнем. Брав активну участь у спортивних та загальношкільних заходах.

Після закінчення школи вступив до Білоцерківського державного сільськогосподарського інституту ім. П.Л. Погребняка на спеціальність «ветеринарна медицина», який успішно закінчив у 1994 р. За відмінне навчання та активну участь у науково-дослідній роботі Сергій Миколайович був рекомендований до вступу в аспірантуру.

Після відмови вступу до аспірантури пішов працювати лікарем ветеринарної медицини в рідне село Кукшин у радгосп «Дружба народів».

У 1994–1995 рр. проходив строкову службу в Збройних Силах України у м. Черкаси. Після звільнення в запас у званні молодшого сержанта знову працював уже в КСП «Дружба народів».

У 1999 р. у створеному Кукшинському ПВМ обійняв посаду завідувача ветеринарного пункту, який обслуговував два сільськогосподарських підприємства і дві сільські ради.

У 2004 р. призначений начальником Ніжинської міської державної лікарні ветеринарної медицини, головним лікарем ветеринарної медицини м. Ніжин.

З липня 2005 р. – консультант виконкому Ніжинської районної організації «Народний Союз Наша Україна», де працював до обрання заступником голови Ніжинської районної ради.

Брав активну участь у виборах президента 2004 р.

2005–2010 – заступник голови Ніжинської районної ради.

Обирався депутатом районної ради двох скликань.

Член партії «Народний Союз Наша Україна» з 5 березня 2005 р.

З 2010 р. за покликом душі вирішив займатися власним господарством і працювати на землі. Сергій Миколайович був дуже працьовитою людиною, висококваліфікованим спеціалістом, мав хист до всіх видів чоловічої роботи, захоплювався бджільництвом, мав свою пасіку, любив порибалити. Мріяв розвиватись у сфері аграрного виробництва.

Але війна внесла в життя Сергія Миколайовича свої корективи. З першого дня повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року йде захищати Україну, свою землю, свою родину, свій народ не для піару, а як справжній патріот і громадянин Батьківщини.

Мужньо обороняв Ніжин від наступу рашистів. А з 24 травня 2022 р. приступив до виконання службових обов’язків у військовій частині А0693 на посаді кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону. Згодом Сергій Миколайович став бойовим медиком.

Сергій Миколайович – учасник бойових дій, воював на таких напрямках: Курахове, Мар’їнка, Оріхово-Васильківське, Соледар, Сіверськ, Званівка, Спірне, Федорівка, Білогоровка, останнім часом був на напрямку Спірне. За героїзм та виконання бойових завдань із захисту Батьківщини був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», почесною відзнакою «Хрест 54 ОМБР», відзнакою «За врятоване життя», медаллю «Ветеран війни».

Сергій Миколайович, позивний «Док» – «янгол війни», бойовий медик, який надавав допомогу своїм побратимам і навіть полоненим окупантам. Багатьох витяг з поля бою і цим врятував життя, за що десятки бійців йому дуже вдячні. І сам – двічі поранений.

Був одружений. Хороший сім’янин, господар, люблячий чоловік і батько. Виховав двох прекрасних дітей – сина та доньку, заради яких і жив.

Доля подарувала Сергію Миколайовичу активне і цікаве життя, він мав талант організатора, помножений на велике бажання творити добро, що став запорукою його життєвого успіху. Йому вірили, до його думки прислухалися, у нього вчились.

Усі, хто працювали із Сергієм Миколайовичем, завжди з приємністю говорять про моменти як ділового, так і простого людського спілкування з ним. Вимогливість як керівника, вміння чітко ставити завдання, вказувати найоптимальніші шляхи їх вирішення і водночас здатність розуміти колег, побратимів, їхні потреби і проблеми – ось що завжди відрізняло Сергія Миколайовича від багатьох інших людей, наділених владою і відповідними повноваженнями.

Головний сержант стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону, молодший сержант Сиводід Сергій Миколайович, вірний військовій присязі, виявивши стійкість та мужність, загинув у бою за нашу Батьківщину 04 жовтня 2023 р. в районі н.п. Кучерів Яр Донецької області.

Але для нас ти – тато, чоловіче, сину – живий і десь поблизу, у спогадах, у серці та мріях. Душа завжди жива, вона все знає і бачить, як страждаємо ми нині! На небі стало на одного янгола більше, і це очевидно, точно знаємо!

Сьогодні, завтра і усе життя ми пам’ятаємо, любимо і сумуємо…

Нестерпний біль пече душі, глибокий сум, чорна порожнеча розривають груди, бо тебе немає поряд. Щомиті шукаємо знайомий образ, прислухаємося до кожного звуку, чекаємо з тривогою, але марно. Тебе забрали небеса. Пусткою стала домівка, бо назавжди покинула її твоя світла душа.

Спочивай з миром, рідненький. Нехай твої натруджені руки відпочивають, загартоване у боях серце знайде мир і спокій у Царстві Божому. Схиляємо голови перед світлою пам’яттю про тебе і твій подвиг. Молимося, щоб твоя щира душа була під покровом Матері Божої, а янголи прославляли твої добрі справи, які залишив по собі на цьому світі.

Ти – наш Герой, Герой України. А Герої не вмирають. Слава – Україні, Герою – Слава!

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» 3 ступеня.
Схиляємо голови у скорботі за нашим воїном.
Вічна слава та шана Герою! ??