🇺🇦Сьогодні, 17 листопада, Україна вшановує 115-ту річницю від дня народження видатного постаті – Григорія Кочура. Він був не лише талановитим перекладачем та літературознавцем, а й активним громадським діячем та представником шістдесятництва. Місто Ірпінь стало для нього домом, місцем, де він жив, творив і знайшов останній спочинок.
З нагоди цієї знаменної дати в Ірпені сьогодні стартує IV міжнародний фестиваль письменників-перекладачів “Кочур-Фест”. Це щорічна подія, що збирає митців слова з різних куточків світу для вшанування спадщини Григорія Кочура та розвитку перекладацької майстерності. Крім того, за моєї ініціативи, в Ірпені буде встановлено пам’ятник Григорію Кочуру, що стане вдячною згадкою про його вагомий внесок у культуру. Ми також плануємо провести консультації з Міністерством культури України щодо започаткування щорічної премії Григорія Кочура, яка вручатиметься в Ірпені, а також щодо збільшення її преміального фонду. Ці заходи покликані гідно вшанувати пам’ять митця. У 2024 році також заплановано видання книги та зйомка фільму, присвячених життю та творчості Григорія Кочура, що сприятиме ширшому ознайомленню суспільства з його спадщиною.
Григорій Кочур протягом свого життя перекладав твори найвидатніших майстрів слова з десятків мов світу, закладаючи основи сучасного художнього перекладу в Україні. Його вважають учнем геніального Миколи Зерова, соратником таких визначних письменників і перекладачів, як Максим Рильський та Микола Лукаш, а також наставником для наступного покоління перекладачів, зокрема Дмитра Паламарчука. Його робота мала величезний вплив на формування української літературної мови та культури.
Життя Григорія Кочура було сповнене випробувань. У 1943 році його разом із дружиною заарештували за звинуваченням в «українському буржуазному націоналізмі» як члена ОУН. Він був засуджений до 10 років ув’язнення (1943–1953) в Інтинському таборі, де зазнав каторжних робіт на шахтах концтаборів ГУЛАГу. Незважаючи на тяжкі умови, він зберіг віру в свої ідеали та продовжив свою діяльність.
Після звільнення у 1953 році та подальшої реабілітації у 1962 році, подружжя Кочурів повернулося в Україну і обрало для життя Ірпінь. Його дім у цьому місті став справжнім центром для опозиційно налаштованої творчої інтелігенції, де збиралися такі видатні особистості, як Іван Дзюба, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Василь Симоненко. Це середовище сприяло обміну ідеями та підтримці дисидентського руху.
У 1965 році, після першої хвилі арештів серед української інтелігенції, Григорій Кочур став одним із 139 авторів, які підписали відкритого листа-протесту на захист своїх репресованих друзів, демонструючи свою громадянську позицію.
На знак поваги до його діяльності, вулиці в Ірпені, Києві та Чернігові названі на честь Григорія Кочура. У Львівському національному університеті імені Івана Франка функціонує кафедра перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура. В Ірпені також діє Літературний музей ім. Григорія Кочура, розташований у будинку, де жив видатний перекладач, зберігаючи його пам’ять та спадщину.
Дізнайтеся більше про багатогранну творчість Григорія Кочура у сюжеті ITV:
https://youtu.be/W4OXuz5nuGY?si=OueRoxk_TMFqSka8
🇺🇦🇺🇦🇺🇦
🕊TW| 🎬YT| 📬ST| 📷INST 🔵FBт
