Сьогодні, 20 серпня, виповнюється рік від дня смерті Куковінця Ігоря Леонідовича. Цього дня ми з глибоким сумом і вдячністю вшановуємо його пам’ять, відзначаючи подвиг та самовідданість цього мужнього українця. Ігор Леонідович, народжений 21 жовтня 1974 року в мальовничому селищі Високопілля Бериславського району на Херсонщині, пройшов шлях від шкільної парти до захисту Батьківщини. Його професійний шлях розпочався з здобуття фаху автослюсаря-водія в Інгулецькому професійно-технічному училищі № 44, що свідчить про його практичність та готовність до праці. З 1992 по 1995 роки він сумлінно проходив строкову військову службу, закладаючи основи своєї майбутньої відданості країні. Створивши міцну сім’ю, Ігор Леонідович виховував двох дітей – сина Олега та доньку Катерину, даруючи їм любов та турботу. Згодом доля привела його на Одещину, де він успішно працював водієм-далекобійником. Саме завдяки цій роботі він часто відвідував Добрянську селищну територіальну громаду, де його серце знайшло відгук у місцевої жительки Наталії. Їхнє кохання переросло в міцний шлюб, і Ігор знайшов нове місце сили та натхнення. У цей період він також активно займався підприємницькою діяльністю у сфері вантажних перевезень, демонструючи свою ділову хватку та наполегливість. Коли ж Україна постала перед викликом агресії, Ігор Леонідович, не вагаючись, відгукнувся на заклик захистити свою землю. З липня 2024 року, під час загальної мобілізації, він був призваний на службу до лав Національної гвардії. Його серце, сповнене патріотизму та готовності до самопожертви, зупинилося 20 серпня 2024 року під час проходження військового вишколу. Це страшна втрата для родини, друзів та всієї громади. Старший солдат Ігор Куковінець залишив по собі пам’ять як про люблячого батька, чоловіка, працьовитого громадянина та, найголовніше, Героя, який віддав життя за мирне майбутнє України. Ми пам’ятаємо, ми вдячні. Світла пам’ять і вічна слава справжньому сину України!