💔Сьогодні, 21 жовтня 2025 року, минає три роки від того скорботного дня, коли Україна втратила одного зі своїх найвірніших синів — Андрія Степановича Влайка, жителя села Малий Кучурів. Три роки болю, тихого смутку й незгасимої пам’яті про Воїна, який віддав своє життя за свободу та незалежність рідної землі. Його самовідданість стала прикладом для багатьох.

Андрій Влайко був не просто солдатом, він був уособленням мужності, честі, глибокої любові до України та беззастережної вірності присязі. Його серце завжди палало добром і любов’ю до життя, до своєї родини, до рідного краю. Саме ця незламна любов і покликала його стати на захист України, коли Батьківщина опинилася в небезпеці. Його рішення було свідомим і сповненим патріотизму.

Сьогодні ми схиляємо голови у глибокій шані перед його подвигом. Ми згадуємо Андрія добрим словом, щирою молитвою, вдячною думкою й непохитною вірою в те, що його жертва не була марною. Його ім’я назавжди викарбуване в наших серцях, а його жертовність — це вічний вогонь, який освітлює наш шлях до Перемоги. Пам’ять про таких героїв, як Андрій Влайко, живе вічно і надихає наступні покоління українців.

Ми пам’ятаємо його посмішку, його доброту та його відвагу. Ми сумуємо за втратою, але черпаємо силу з його прикладу. Молимося за спокій його душі та за мир в Україні. 🇺🇦 Вічна і світла пам’ять Герою Андрію Влайку…🕯 Пам’ятаємо. 🥲 Сумуємо. 🙏 Молимося.