Сьогодні, 21 липня, минає рік від дня загибелі нашого земляка, Захисника України, солдата Кульова Віктора Сергійовича. Це був скорботний, важкий та тривожний рік. Пам’ять про Віктора живе і житиме вічно в його героїчних вчинках, патріотизмі, жертовності та любові до України. Великий подвиг мужнього воїна, вірного сина України, нашого героя у боротьбі з російським окупантом не зітреться часом. Його ім’я назавжди закарбоване в історії наших визвольних змагань за незалежність України. Щирі співчуття родині загиблого Героя. Ми сумуємо і низько схиляємо голови у скорботі. Розуміємо, що жодні співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує тугу в серці ні через рік, два, ні через десятки років. Світла пам’ять та вічний спокій! Низький уклін вірному синові України! Слава Захисникам України!

Кульов Віктор Сергійович народився 10 травня 1991 року в селі Кумари Врадіївського району Миколаївської області. З 1997 по 2006 роки навчався у Врадіївській ЗОШ №1. З 2008 по 2012 роки здобував освіту у Кривоозерському ПАЛ за спеціальністю «Електрик – монтажник». До повномасштабного вторгнення росії в Україну працював експедитором.

21 липня 2024 року, солдат Кульов Віктор Сергійович, позивний «Яник», загинув внаслідок мінометного обстрілу під час ведення бойових дій у населеному пункті Георгіївка на Донеччині. Без батька залишилося двоє дітей. Похований на кладовищі селища Врадіївка Врадіївської ТГ Первомайського району Миколаївської області. Кульову Віктору Сергійовичу посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Врадіївської територіальної громади” рішенням №3 сесії Врадіївської селищної ради від 27 серпня 2024 року.