Сьогодні, 23 березня, минає друга річниця з дня загибелі Олега Анатолійовича Мірошника, справжнього героя, чиє життя стало прикладом відваги та самовідданості. Олег народився 8 серпня 1995 року у місті Ніжин, а його дитинство пройшло в мальовничій Лосинівці, у люблячих дідуся Миколи Йосиповича та бабусі Тамари Василівни Гудименко.

Навчався Олег у Ніжинській школі № 9, яку успішно закінчив у 2012 році. Його юність була сповнена прагненням до справедливості, адже у 2014 році він став активним учасником Революції Гідності, демонструючи свою громадянську позицію та готовність захищати свободу рідної країни.

З Майдану, не вагаючись, Олег добровольцем вирушив у Піски, де в ті часи точилися запеклі бої. На той момент йому було лише 19 років, але його серце сповнювала відвага та бажання боронити рідну землю. Коли почалася війна, він, не чекаючи повістки, добровільно пішов до військкомату, щоб стати на захист України. Його відданість Батьківщині була безмежною. Олег пройшов навчання у Британії, здобуваючи необхідні знання та навички для захисту своєї країни.

Він був єдиним сином у матері, її гордістю та опорою. 28 лютого 2024 року у селищі Лосинівка, де проживають родичі захисника, відбулося відкриття меморіальної дошки на його честь. Це стало ще одним свідченням пам’яті про героя, який віддав своє життя за Україну.

Важко знайти слова, щоб полегшити біль від втрати рідної людини, неможливо загоїти рани від гіркоти. Нехай світла пам’ять про Олега Мірошника, як про справжнього героя, залишиться у серцях усіх, хто його знав, любив та шанував. Нехай його подвиг надихає нас на боротьбу за краще майбутнє України. Його життя – це приклад мужності, відваги та безмежної любові до своєї країни. Його ім’я назавжди буде вписано в історію України, як ім’я справжнього героя. Світла пам’ять про Олега Мірошника житиме вічно.