Сьогодні, 23 жовтня 2025 року, Решетилівська громада провела в останню путь Владислава БАБАНІНА, який віддав своє життя за незалежність і цілісність нашої країни. Цей мужній захисник, надто молодий, пішов з життя у 23 роки, залишивши по собі невимовний сум і глибоку скорботу.

Життя Владислава тільки починалося, сповнене невизбутих мрій, незавершених планів, але доля розпорядилася інакше. Він народився 27 червня 2002 року в селі Новомиколаївка на Херсонщині. У 2010 році родина переїхала до Лиману Першого, де Владислав закінчив 9 класів Першолиманської ЗОШ. Освіту тракториста здобув у Решетилівському ПАЛ. Його професійний шлях був лише на початку.

Восени 2020 року Владислав був призваний на строкову службу до Національної Гвардії України. З перших днів повномасштабного вторгнення він виконував стабілізаційні заходи з охорони правопорядку в 25-й бригаді. У 2023 році підписав контракт і ніс службу у Першій президентській бригаді оперативного призначення «Буревій», беручи участь у запеклих боях на Донеччині. Він пережив поранення та контузії, що свідчить про його незламність.

У лютому 2024 року Владислав отримав посвідчення учасника бойових дій, а також був нагороджений низкою відзнак: нагрудним знаком «Ветеран війни», медалями «За доблесть», «За відвагу», а також подяками за зразкове виконання бойових завдань. Його мужність і самовідданість були відзначені належним чином.

На початку цього року його було переведено до нової бригади НГУ на посаду розвідника-гранатометника. Серед його нагород — унікальна медаль, виготовлена з броні російського БТР-80, знищеного його ж бригадою під час оборони Слов’янська. Це символічний трофей, що підкреслює його внесок у боротьбу.

Трагічно молодий солдат Владислав БАБАНІН загинув 16 жовтня під час жорстокого стрілецького бою поблизу населеного пункту Ямпіль на Краматорщині. Його останній бій став останнім кроком у цій війні.

Полеглого Героя зустріли живим коридором. На церемонію прощання прийшли рідні, близькі, друзі, сусіди, керівництво громади, військовослужбовці та небайдужі жителі. Провести в останню путь прибули його односельці та бойові побратими, що свідчить про глибоку шану до його пам’яті.

Після відспівування похоронна процесія вирушила до Новоселівського кладовища. Траурний мітинг відкрила Катерина НИЗОВА. Зі словами прощання виступили староста Віталій МИЩЕНКО, Людмила ШЕЛЕСТ від аграрного ліцею та Володимир ЖДАХА від військовослужбовців, який вручив посмертну нагороду НГУ — орден «Хрест за мужність».

Владислава БАБАНІНА поховали з усіма військовими почестями. Державний Прапор України, піднятий над домовиною Героя, передали його тітці Оксані КОЙНАШ. В останні хвилини прощання прозвучав Державний гімн України у виконанні оркестру Національної гвардії та три постріли почесної варти. Вічна пам’ять і слава мужньому Воїну, який захищав Україну і кожного з нас! Цей молодий герой, Владислав Бабанін, назавжди залишиться в наших серцях як символ самопожертви та відданості.