Сьогодні, 23 травня, ми вшановуємо 11-ті роковини з дня загибелі Героя Любомира Кузьміна. Пам’ять про Любомира назавжди залишиться в наших серцях.

Любомир був старшим серед чотирьох братів, справжнім захисником родини та України. У 2007 році він закінчив школу, отримавши базову освіту, після чого пройшов строкову армійську службу, де здобув навички водія. Це стало важливою частиною його військової підготовки.

У березні 2014 року Любомира мобілізували. Він став водієм-електриком медичного пункту 1-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади. У травні 2014 року разом із підрозділом перебував у районі міста Волноваха, Донецької області, де виконував важливі завдання з підтримки та забезпечення батальйону.

Трагічний день 23 травня 2014 року назавжди змінив історію його родини та всієї громади. Під час звичайного рейсу, за 5 кілометрів від села Новопавлівка Волноваського району, військова санітарна машина УАЗ-«таблетка», в якій перебував Любомир, потрапила під обстріл. Ворожа автоматна черга обірвала життя солдата Кузьміна Любомира. Офіцер, який був поряд, отримав важкі поранення. Ця подія стала символом героїзму та самопожертви українських воїнів.

За виявлену особисту мужність, героїзм та високий професіоналізм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, за вірність військовій присязі, Любомира Кузьміна нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни» (27.06.2015, посмертно). Його подвиг назавжди закарбовано в історії України.

Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях, у наших діях. Слава Герою Любомиру Кузьміну!