Сьогодні, 23 червня, ми з глибоким сумом вшановуємо день народження Олександра Валентиновича Якущенка, справжнього сина України, чиє життя трагічно обірвала жорстока повномасштабна війна. Назавжди 48 – ця цифра болем відгукується у серцях тих, хто знав і пам’ятає Олександра Якущенка як відданого патріота та мужнього воїна. Його світлий образ, сповнений сили та незламності, назавжди залишиться прикладом для наслідування.Народився Олександр Якущенко 23 червня 1974 року у мальовничому селі Горностаївка, що в Автономній Республіці Крим. Це був спокійний період його життя, проте незабаром родина переїхала до затишного міста Ніжин, де Олександр провів свої юнацькі роки. Саме тут формувався його характер, тут він зростав і здобував освіту, яка мала стати основою його подальшого шляху. Він успішно закінчив Ніжинську загальноосвітню школу №5, де здобув міцні знання та знайшов вірних друзів. Після школи Олександр Якущенко продовжив своє навчання у професійно-технічному училищі №11, обираючи шлях кваліфікованого робітника. Він опанував поважну та затребувану професію зварювальника, що свідчило про його працьовитість та бажання створювати щось власними руками.Після завершення навчання настав час військової служби. Олександр гідно виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, служивши у десантно-штурмових військах – елітному підрозділі, який вимагає особливої витримки, сили та відваги. Цей досвід загартував його дух, навчив дисципліні та підготував до викликів, які доля приготувала йому в майбутньому.Повернувшись до мирного життя, Олександр Якущенко активно працював, присвячуючи себе різним професіям. Протягом майже семи років він займався бурінням свердловин, вносячи свій внесок у розвиток інфраструктури та забезпечення життєво важливих ресурсів. Згодом, шукаючи нові можливості та професійний ріст, Олександр переїхав до Києва, де продовжив свою діяльність у будівельній сфері. Він був людиною праці, яка не боялася труднощів і завжди прагнула досконалості у своїй справі.З початком повномасштабного вторгнення російських загарбників 24 лютого 2022 року, коли Україна постала перед обличчям небаченої загрози, Олександр Якущенко не залишився осторонь. Він не вагався ні хвилини. Відчуваючи невідкладний поклик серця та безмежну любов до рідної землі, він одним із перших пішов добровольцем до місцевого підрозділу Територіальної оборони. Його рішучість і відданість стали прикладом для багатьох. Згодом, розуміючи необхідність посилення Збройних Сил України, Олександр долучився до складу одного з підрозділів військової частини А4674, де продовжив захищати суверенітет та територіальну цілісність держави.На жаль, шлях Героя обірвався. 17 лютого 2023 року наш Захисник Олександр Якущенко помер, виконуючи свій військовий обов’язок. Його загибель стала непоправною втратою для родини, друзів та всієї України. 18 лютого 2023 року його поховали у рідному місті Ніжині, де він провів значну частину свого життя і де його пам’ять буде жити вічно.Світла пам’ять про справжнього патріота, відданого сина України, незламного воїна, який без вагань віддав своє життя, захищаючи нас, нашу свободу та мирне українське небо, назавжди залишиться глибоко в серцях тих, хто мав щастя знати, любити і поважати Олександра Якущенка. Його подвиг – це не просто сторінка в історії, це живий приклад найвищої самопожертви заради майбутнього нації. Вічна слава та шана Герою, чиє ім’я тепер навіки вписано золотими літерами в літопис української боротьби за незалежність! Нехай його душа спочиває з миром, а його пам’ять надихає нас продовжувати боротьбу. 🇺🇦