Сьогодні, 23 червня 2025 року, українська спільнота з глибоким сумом і невмирущою вдячністю вшановує річницю світлої пам’яті справжнього патріота – Віктора Олеговича Гнаповського. Наш земляк із мальовничого села Мисюрівка, що на Старосинявщині, віддав своє життя, мужньо захищаючи Україну від ворога на Харківському напрямку. Йому було всього 26 років, коли його життєвий шлях обірвався на фронті, залишивши по собі біль втрати та гордість за його непересічний подвиг. Пам’ять про цього відважного воїна назавжди закарбується в історії нашої держави та серцях тих, хто його знав.Життя Віктора Гнаповського стало прикладом беззавітної відданості Батьківщині. Він був серед тих, хто без вагань став на захист рідної землі, усвідомлюючи всю небезпеку та відповідальність. Його самопожертва на Харківському напрямку є яскравим свідченням незламності українського духу та готовності до останнього подиху боротися за свободу та незалежність. Кожна річниця його загибелі – це не лише день скорботи, а й нагадування про ціну, яку Україна платить за своє майбутнє.На знак глибокої поваги та вдячності за його вагомий внесок у захист суверенітету країни, у серпні 2024 року, згідно з рішенням 60-ї чергової сесії 8-го скликання Старосинявської селищної ради № 8-60/2024 від 16.08.2024 р. «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Старосинявської громади» військовослужбовцю Віктору Гнаповському посмертно було вручено високу відзнаку. Диплом, посвідчення та нагрудний знак «Почесний громадянин Старосинявської громади» були передані родині Героя Старосинявської громади, що є символом незгасної пам’яті та визнання його заслуг перед громадою та всією країною. Це рішення громади є важливим кроком у вшануванні героїв, які жертвують найціннішим заради мирного неба над Україною.Ця церемонія стала свідченням того, що громада пам’ятає своїх захисників і цінує їхній подвиг. Це також є важливим сигналом для майбутніх поколінь про те, що захист Батьківщини – це найвища цінність. Сім’я загиблого захисника України Віктора Гнаповського – його мати, Раїса Станіславівна, рідний брат, Андрій Олександрович Користко, дружина Марина та їхня дворічна донька Злата – відчуває біль непоправної втрати, але водночас гордість за свого рідного. Вони є живим нагадуванням про те, що за кожним військовим подвигом стоять конкретні долі та родини.Вічна пам’ять воїна Віктора Олеговича Гнаповського – загиблого захисника України, який навічно залишиться у наших серцях. Його ім’я стоятиме поряд з іменами інших героїв, що полягли за нашу свободу. Його подвиг на Харківському напрямку не буде забутий. Нехай його приклад надихає нас на подальшу боротьбу та нагадує про те, наскільки важливо цінувати мир та тих, хто його виборює. Ми схиляємо голови перед його мужністю та відвагою.