Сьогодні минає рік з дня, коли Василь Данильчик, український герой, віддав своє життя за волю України у російсько-українській війні. Цей рік став роком болю та спогадів для його родини, розділивши їхнє життя на час до і після втрати. Василь був не просто воїном, він був люблячим батьком, відданим чоловіком, турботливим сином, справжньою підтримкою для своїх племінників та усієї великої родини. Він народився і виріс у мальовничому селищі Заболотів, згодом одружився у селі Хом’яківка, де і народився його син, його найбільша гордість та надія. Василь завжди мріяв про щасливе майбутнє для своєї дитини у мирній, вільній Україні. Саме тому, керуючись патріотичним покликом серця, він двічі добровільно йшов на захист рідної землі, не міг стояти осторонь, коли вирішувалась доля Батьківщини.

На жаль, 24 травня його життя трагічно обірвалося у бою за незалежність. 29 травня Василь востаннє повернувся додому, його тіло знайшло вічний спокій на місцевому кладовищі в селі Хом’яківка. Спогади про Василя Данильчика назавжди залишаться у наших серцях, сповнені глибокої вдячності та безмежної шани. Він був людиною з великим, добрим і щирим серцем, сповненою планів та мрій на майбутнє. Тепер Василь Данильчик у лавах Небесного Війська, звідки оберігає свою родину і кожного з нас. Його подвиг – це приклад мужності та самовідданості для майбутніх поколінь українців. Василь Данильчик назавжди залишиться символом незламності та віри у перемогу.

Щира вдячність, безмежна шана та вічна пам’ять тобі, Воїне! Герої не вмирають! Пам’ятаємо про тебе як про нескорену та міцну духом людину, що віддала своє життя заради мирного майбутнього вільної та незалежної України! Спочивай з миром! Вони назавжди в наших серцях!