Сьогодні, 26 лютого 2025 року, ми вшановуємо пам’ять героїчних прикордонників Олександра Михайловича Горицького та Сергія Миколайовича Чубаня, які віддали своє життя за Україну. Їхній подвиг назавжди залишиться в наших серцях. Вічна пам’ять і глибока вдячність за їхню відданість і самопожертву.

Олександр Горицький народився 24 лютого 1984 року в селищі Добрянка на Чернігівщині. Він здобув середню освіту в Добрянській загальноосвітній школі, а після школи продовжив навчання у Відкритому міжнародному університеті Розвитку людини «Україна», де отримав спеціальність «Економіка і підприємництво». З 2005 року Олександр присвятив себе Державній прикордонній службі України, віддавши їй 17 років свого життя. Протягом служби він працював на різних посадах, зокрема інспектором паспортного контролю на пунктах пропуску «Горностаївка» та «Нові Яриловичі». Його сумлінна служба була відзначена медаллю «10 років прикордонної служби України». Його відданість і професіоналізм завжди були прикладом для колег.

У 2006 році Олександр одружився з Іриною, згодом у подружжя народились сини – Дмитро та Тіхон. Його життя було сповнене любові, вірності, мужності та самовідданості. Він був не лише відважним воїном, але й турботливим чоловіком та батьком.

Під час повномасштабного вторгнення в Чернігів у 2022 році Олександр разом із побратимами мужньо став на захист міста. 26 лютого 2022 року Олександр загинув у бою з ворожою диверсійною групою, залишивши по собі не лише невимовний біль утрати, а й безсмертний приклад справжнього героїзму та відданості Батьківщині. Його героїчний вчинок назавжди залишиться в пам’яті народу.

Указом Президента України від 28 лютого 2022 року Олександра Горицького посмертно нагороджено медаллю «За військову службу Україні». Також, у тисячний день війни 19 листопада 2024 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави, Олександр посмертно був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Його ім’я навіки закарбоване в пам’яті народу як символ мужності та нагадування про високу ціну свободи й незалежності.

Сергій Чубань народився 12 листопада 1984 року в місті Тальне, що на Черкащині. Він навчався в Тальнівській школі № 2, після школи здобував освіту в економіко-правовому коледжі у Черкасах. Зі своєю майбутньою дружиною Анжелікою Сергій познайомився в Києві, у 2006 році пара одружилась та переїхала до Чернігова. У 2008 році у подружжя народилась донька Каріна, а в 2011 році – донька Софійка. Його родина завжди була його підтримкою та опорою.

Сергій присвятив своє життя прикордонній службі, віддавши їй 13 років свого життя. За свою відданість і сумлінну службу він був удостоєний медалі «10 років прикордонної служби України» (2019) та медалі «За оборону Батьківщини» (2020). Він завжди ставив інтереси служби вище особистих.

24 лютого 2022 року, у ході повномасштабного наступу на Чернігів, Сергій разом з побратимами став на захист Чернігова. 26 лютого 2022 року Сергій загинув у бою з ворожою диверсійною групою. Він залишився вірним своїй присязі до останнього подиху, захищаючи рідне місто. Його відвага та самопожертва надихають.

Указом Президента України від 28 лютого 2022 року Сергія Чубаня посмертно нагороджено медаллю «За військову службу Україні». Також, у тисячний день війни 19 листопада 2024 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисті безпеки населення та інтересів держави, Сергій посмертно був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів і всієї країни. Його героїзм є символом мужності та самопожертви, а пам’ять про нього слугуватиме джерелом натхнення для майбутніх поколінь. Україна завжди пам’ятатиме своїх героїв.

Вічна слава і шана героям, які віддали життя за свободу України. Їхній подвиг назавжди залишиться в історії, нагадуючи нам про справжню ціну незалежності та відваги.