Сьогодні, 26 червня, Україна схиляє голову в глибокій повазі, відзначаючи два роки з дня загибелі справжнього Героя — Андрія Андрійчака, уродженця села Пшонець. Його ім’я навічно вписане в літопис мужності та самопожертви, що стали символом незламності нашого народу у боротьбі за свободу та незалежність.Андрій Андрійчак народився 18 квітня 1991 року. Його життя, як і тисяч інших українців, кардинально змінилося з початком повномасштабного вторгнення. Не вагаючись жодної хвилини, він, за покликом серця та обов’язку, одним із перших став на захист рідної землі. Він усвідомлював небезпеку, але віра у перемогу та любов до України були сильнішими за будь-який страх. Його рішення піти на фронт стало прикладом для багатьох, свідченням глибокого патріотизму та готовності віддати найцінніше за майбутнє своєї країни.З перших днів свого перебування у Збройних Силах України Андрій показав себе як відважний та відповідальний воїн. Він служив солдатом, кулеметником І стрілецького відділення І стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А4821. На цій посаді він щодня виконував складні та небезпечні бойові завдання, захищаючи кожен клаптик української землі від ворога. Його побратими згадують Андрія як надійного товариша, на якого завжди можна було покластися у найважчих ситуаціях. Він був взірцем стійкості та незламності духу, завжди готовий підтримати та допомогти тим, хто поруч.Трагічна звістка про загибель Андрія Андрійчака надійшла 26 червня 2023 року. Він поліг смертю хоробрих, вірний військовій присязі, під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області. Цей район став однією з найгарячіших точок на карті війни, де українські захисники демонстрували неймовірну мужність і витримку. Бахмутський напрямок став символом стійкості, і Андрій був частиною цієї героїчної оборони. Його загибель — це непоправна втрата для родини, громади Пшонця та всієї України, але його подвиг навічно залишиться в пам’яті народу.Для його рідних, друзів та односельців ця дата – 26 червня – завжди буде днем глибокого болю та світлої скорботи. Здається, що минуло лише вчора, як Андрій був поруч, повний планів та надій. Цей біль ніколи не зникне, але водночас зростає усвідомлення величі його вчинку. Пам’ять Андрія Андрійчака живе у серцях тих, хто його знав, і тих, хто цінує мир, виборений такою дорогою ціною.Тухлянський Старостат, як і вся громада, продовжує вшановувати пам’ять свого Героя. Важливо не тільки згадувати, але й розповідати майбутнім поколінням про таких людей, як Андрій Андрійчак, щоб їхня жертва не була марною. Вони віддали своє життя, щоб ми жили у вільній та незалежній Україні. Його ім’я, разом з іменами інших полеглих воїнів, буде нагадуванням про ціну свободи та важливість єдності перед обличчям ворога. Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях, у кожному світанку над вільною Україною, яку вони захищали. Вічна слава Герою!