Сьогодні, 27 червня, минає друга річниця з дня загибелі Романа Шевчука.

Час минає, але біль не стихає. У серцях рідних, побратимів, земляків і всіх, хто знав Романа, ця дата — назавжди чорним рубцем. У цей день ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя, який віддав найдорожче — своє життя — за волю та майбутнє України.

У його очах було нестримне прагнення жити у вільній країні. У серці — любов до рідних, сили добра й світла. У діях — приклад справжнього патріота, воїна, Людини з великої літери.

Сьогодні ми не маємо змоги обійняти Романа чи почути його голос, але ми можемо пам’ятати. Передавати його історію дітям. Ставити в приклад його відданість. Зі сльозами на очах дякувати за мир, за шанс на життя, за Україну.