28 липня Україна вперше вшановує День пам’яті Захисників і Захисниць України, добровольців та цивільних, які загинули, були закатовані чи померли в полоні. Ця дата — нагадування про незламність духу тих, хто віддав життя за свободу та незалежність нашої держави.

Ці події, які часто характеризуються як злочини проти людяності та масові вбивства, не мають строку давності. Вони не просто загинули – вони вистояли до кінця, демонструючи неймовірну мужність та самопожертву. Їхній невимовний біль і страждання мають стати нашою вічною совістю, а їхня смерть – нашим непорушним обов’язком. Ми зобов’язані пам’ятати їхні подвиги, продовжувати боротьбу за справедливість та врешті-решт перемогти ворога, щоб їхні жертви не були марними.

Кожен, хто боровся за Україну, від професійних військових до цивільних добровольців, хто опинився в полоні та зазнав нелюдських катувань, або загинув, захищаючи свою землю, заслуговує на нашу глибоку шану та вічну пам’ять. Їхні історії – це свідчення сили українського народу, його прагнення до свободи та незламності перед обличчям ворога.

Ми схиляємо голови перед усіма, хто віддав найцінніше – своє життя. Їхній подвиг надихає нас, зміцнює нашу віру та спонукає до подальшої боротьби. Світла пам’ять усім Героям, які полягли за Україну! Слава Україні! 🕯