28 липня – День пам’яті українських захисників, які загинули в полоні. Ми вшановуємо героїв, які не зламалися під тортурами, не зрадили присягу та залишилися вірними Україні до останнього подиху. Це також пам’ять про мирних громадян, яких ворог викрадав та вбивав за любов до рідної землі, за українську мову, за вишиванку.

Цей день є нагадуванням про найстрашніші сторінки нашої новітньої історії: Іловайськ, Дебальцеве, Оленівка, Маріуполь, Буча, Ізюм – місця, де українці пережили справжнє пекло. Ми не маємо права забути ці злочини та мовчати про них. Кожна закатована душа, кожен страчений українець – це незагойна рана на тілі нації та потужний аргумент у боротьбі за справедливість і людяність у світі.

Сьогоднішній день – це не лише день скорботи за загиблими, але й день національної гідності та незламності. Українці демонструють свою стійкість та нескореність навіть у найтемніші часи. Ця боротьба – це не лише за територію, а й за саму суть людяності.

Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя за волю України. Ми шануємо тих, хто вистояв та продовжує боротьбу. І ми несемо відповідальність перед майбутніми поколіннями, за тих, хто ще чекає на звільнення.