🇺🇦 Сьогодні, 28 лютого, вшановуємо пам’ять Героя Тараса Винокура

Сьогодні, 28 лютого, минає перша річниця з дня загибелі відважного військовослужбовця Тараса Володимировича Винокура, який віддав найцінніше – своє життя, захищаючи нашу рідну Батьківщину від російського агресора.

Тарас народився 26 грудня 1981 року в мальовничому селі Симонів. З дитинства він виростав справжнім патріотом своєї землі. Навчався в місцевій школі, де здобував знання та знаходив нових друзів. Після успішного закінчення школи, він обрав для себе професію будівельника, вступивши до Рівненського кооперативного коледжу, де здобув необхідні знання та навички.

«Людина із золотими руками – це найкращий опис Тараса, – згадує односельчанка Ніла Шумило. – Будівництво, ремонт будь-якої складності, робота з деревом чи металом – все йому було під силу. І все він робив із легкістю, завжди готовий допомогти та підтримати.

У червні 2022 року, коли Україна постала перед викликом повномасштабного вторгнення, Тарас Винокур був мобілізований до лав Збройних сил України. Спочатку він проходив службу в теробороні, де проходив необхідну підготовку на Тучинському полігоні. З травня 2023 року Тарас знаходився в найгарячішій точці – в районі Бахмута. Там він служив гранатометником роти вогневої підтримки однієї з військових частин, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок.

28 лютого 2024 року, під час виконання бойового завдання, Тарас Винокур загинув від важких поранень, отриманих внаслідок мінометного обстрілу, який здійснили військові формування противника поблизу села Берестове Бахмутського району Донецької області. Йому було всього 42 роки, але його життя було сповнене відваги, любові до України та прагнення до справедливості.

Життя Тараса Винокура – це яскравий приклад того, як одна людина може зробити значний внесок у покращення життя і добробуту свого оточення. Його мужність, сила духу, безмежна відданість своїй родині, друзям та рідній країні – назавжди залишаться в наших серцях. Він був справжнім героєм, який не шкодував свого життя заради свободи та незалежності України.

Схилімо голови в глибокій пошані перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за нас, за наше майбутнє, за вільну Україну. Ми не зможемо повернути до життя полеглих героїв, але ми можемо і повинні зберегти їх пам’ять в наших серцях та передавати її з покоління в покоління.

Вічна і світла пам’ять Захиснику України, який віддав своє життя за нас і за нашу вільну Україну! Герої не вмирають!

🇺🇦 ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!🇺🇦