Сьогодні, 29 червня, ми згадуємо Олександра Процька, чий день народження мав би бути сповнений радості, але жорстока війна забрала його життя на 49-му році. Ця дата навіки залишиться гірким нагадуванням про неймовірну ціну свободи та незалежності України. Пам’ять про героя, справжнього патріота та відданого сина своєї Батьківщини, живе у серцях тих, хто його знав. Народився Олександр Миколайович 29 червня 1975 року в селі Володькова Дівиця, що на Чернігівщині. Його шлях навчання розпочався у Ніжинській ЗОШ № 2, а потім продовжився у ПТУ № 11, де він здобував професійні навички. Вже у 1993 році Процько прийняв доленосне рішення присвятити своє життя служінню Україні, вступивши до лав Національної гвардії. Його військова кар’єра була сповнена відваги та самовідданості. З 2014 року він активно брав участь в антитерористичній операції, захищаючи суверенітет України на території Луганської та Донецької областей. Герой пройшов через численні гарячі точки, включаючи Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Новоайдар, Райгородку, Трехизбенку, Веселу Гору, Христово, Олександрівку, Георгієвку, Лутугіно та Щастя. Завдяки його мужності та професіоналізму, Процько неодноразово залучався до виконання складних диверсійно-розвідувальних завдань, що свідчить про його виняткові здібності та відданість справі. Після демобілізації Олександр продовжив працювати у сфері безпеки, обіймаючи посаду у відділі воєнізованої охорони Департаменту поліції охорони в Києві. У мирному житті він знаходив радість у спорті, риболовлі та проводив дорогоцінний час зі своєю сім’єю. Попри цивільну роботу, воїн не втрачав зв’язку з військовою справою, неодноразово проходячи додаткові військові навчання як в Україні, так і за кордоном, де демонстрував видатні успіхи. З початком повномасштабного вторгнення росії, Олександр був одним з перших, хто став на захист рідного Ніжина, відбиваючи наступ ворога. Згодом він продовжив боротьбу на Сході України, демонструючи незламний дух. У 2023 році він проходив військову службу у військовій частині 3018 НГУ у батальйоні оперативного призначення. У жовтні 2023 року захисник отримав важкі осколкові поранення, що вимагали тривалої реабілітації. Проте навіть під час відновлення його думки були про повернення в стрій. Він завжди наголошував: «Ніколи я не залишу своїх побратимів і якщо я почав цю справу, то буду битись до останнього подиху». Ці слова стали його життєвим кредо, яке він виконав до кінця. Героїчно загинув Олександр Процько 1 липня 2024 року під час виконання бойового завдання у селі Спірне Бахмутського району Донецької області. Він віддав своє життя, захищаючи свободу та незалежність нашої країни, ставши справжнім загиблим воїном і символом незламності. Олександр був не лише відважним воїном, а й люблячим чоловіком, батьком двох доньок та дідусем маленької онуки. Для своїх побратимів він завжди був надійним другом, готовим прикрити товариша у найскладніші моменти. Світла пам’ять про Олександра Миколайовича Процька, справжнього патріота та українського воїна, який віддав своє життя за мирне українське небо, назавжди збережеться у серцях тих, хто його знав, любив та поважав. Вічна слава та шана Герою! 🇺🇦