Сьогодні, 3 вересня, ми відзначаємо другу річницю загибелі видатного сина України, Кулинка Сергія Віталійовича. Цей день нагадує нам про його відвагу та самопожертву в боротьбі за нашу свободу.

Сергій Віталійович Кулинко народився 25 грудня 1976 року в мальовничому селі Богданівка Ніжинського району. У 1994 році він із відзнакою закінчив Перемозьку середню школу, де проявив себе як дисциплінований учень, спортсмен і юний інженер. Його захоплення технікою та прагнення до знань заклали міцний фундамент для майбутніх звершень.

З дитинства Сергій виховувався в атмосфері відповідальності, адже рано втратив батька. Він завжди був опорою для своєї матері, розуміючи, що на його плечах лежить обов’язок чоловіка в родині. Це загартувало його характер і підготувало до життєвих випробувань.

27 грудня 1994 року Сергій був призваний на строкову військову службу, де служив у десантних військах у Житомирі. Після армії він продовжив свою трудову діяльність у ТОВ «ім. Прядка», демонструючи працьовитість, завзятість та відповідальність. Згодом він створив сім’ю, виховуючи двох чудових синів, які стали його гордістю.

У 2014 році, коли Україна зіткнулася з агресією на сході, Сергій Віталійович без вагань став на захист Батьківщини. Він брав участь у бойових діях в зоні АТО, звідки повернувся з відзнаками. Повернувшись до мирного життя, він працював кочегаром у Перемозькій школі, а також разом із дружиною займався вирощуванням та продажем овочів, демонструючи свою багатогранність.

З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій Віталійович знову став до лав Збройних Сил України. Він проходив спеціалізоване навчання у Польщі та Великій Британії, здобуваючи нові знання та навички для захисту суверенітету країни. Його шлях героя обірвався у вересні 2023 року на Харківщині, коли ворожа ракета забрала життя цього мужнього воїна.

15 липня 2024 року на знак глибокої поваги та вшанування пам’яті Захисника Сергія Кулинка, на фасаді Перемозького ЗЗСО було урочисто відкрито меморіальну дошку. Це місце стане символом його подвигу для майбутніх поколінь.

Усі, хто знав Сергія Віталійовича, пам’ятають його як вірного чоловіка, люблячого батька, надійного друга та надзвичайно чесну, сумлінну й совісну людину. Він був справжнім патріотом України, який до останнього подиху боровся за її незалежність. Ми висловлюємо найщиріші співчуття його родині та близьким. Нехай душа нашого Героя знайде вічний спокій, а його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України!