Сьогодні, 3 липня, минає два роки з того дня, коли Україна втратила свого відданого сина, мужнього воїна, матроса Олексієнка Яна Анатолійовича. Цей день є нагадуванням про його жертовність та важливість збереження пам’яті про захисника України, який загинув, виконуючи свій військовий обов’язок. Вшанування пам’яті про захисника України є нашим священним обов’язком. Ян Олексієнко народився і виріс у селі Дмитренках, де з юних років виявляв свої найкращі риси – доброзичливість, спокій та неймовірну працьовитість. Після закінчення місцевої школи він здобув професію лицювальника-плиточника у Богуславському професійному училищі. Багато років сумлінно працював у Лісгоспі, де його пам’ятають як людину, яка завжди була готова прийти на допомогу. Ян ніколи не залишався осторонь чужої біди, його готовність підтримати та допомогти вирізняла його серед інших. Ці якості, притаманні йому у мирному житті, стали основою його мужності та самовіддачі на військовій службі, про що свідчить його шлях як героя України. У травні 2023 року, коли почалося повномасштабне вторгнення, Ян Олексієнко був призваний на військову службу. Він без вагань став до лав Збройних Сил України, усвідомлюючи важливість захисту своєї Вітчизни. З честю ніс службу навідником у морській піхоті в/ч А2777, одній з найвідважніших військових формацій. Його професіоналізм та відданість справі були прикладом для його побратимів. Під час виконання бойового завдання поблизу села Левадне Пологівського району Запорізької області, на передовій війни в Україні, Ян отримав важке поранення. Це ще раз підкреслює ризики та виклики, з якими щодня стикаються наші воїни, оберігаючи мирне небо над нами. Незважаючи на всі зусилля медиків, які до останнього боролися за його життя, 3 липня 2023 року серце загиблого воїна зупинилося у лікарні міста Чернігова. Ця трагічна подія залишила глибоку рану у серцях рідних, друзів та всієї громади. Втрата кожного захисника України є непоправною для нашої країни. Ми схиляємо голови у глибокій скорботі та безмежній шані перед подвигом Яна Олексієнка. Його ім’я назавжди буде вписано в історію боротьби за незалежність та свободу нашої держави. Пам’ять про захисника України, який віддав своє життя, є нагадуванням про те, наскільки цінним є мир та яку високу ціну ми платимо за нього. Ми зобов’язані пам’ятати кожного, хто захищав нашу землю, адже Герої не вмирають – вони продовжують жити у нашій вдячності, у наших серцях та у нашій пам’яті про захисника України. Його жертовність є символом незламності українського народу та джерелом натхнення для майбутніх поколінь. Зберігаючи вшанування пам’яті таких особистостей, ми будуємо міцну та вільну Україну.