Сьогодні, 3 травня 2025 року, громада зібралася, щоб вшанувати річницю з дня загибелі Кравченка Андрія Анатолійовича, нашого мужнього земляка та справжнього Героя. Цей день нагадує нам про важливість пам’яті та вдячності тим, хто віддав своє життя за Україну. Ми згадуємо Андрія як людину великої честі, відваги та самопожертви. З перших днів війни він без вагань став на захист рідної землі, демонструючи незламний дух та безмежну любов до Батьківщини. Його подвиг залишиться незабутнім прикладом для наслідування, а його ім’я назавжди буде вписано в історію нашої громади.

Андрій був не просто воїном; він був сином, братом, другом, який надихав та об’єднував. Його самовідданість та готовність до самопожертви заради інших стали символом незламності українського народу. Ми пам’ятаємо його посмішку, його мужність та його віру в перемогу. Сьогодні ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю Андрія, висловлюючи щирі співчуття його родині, друзям та бойовим побратимам. Нехай пам’ять про нього живе вічно у наших серцях, нагадуючи про ціну миру та свободи.

Згадуючи Андрія, ми згадуємо усіх героїв, які віддали своє життя за Україну. Їхній подвиг надихає нас на боротьбу та віру в краще майбутнє. Важливо пам’ятати, що саме завдяки їхній жертовності ми маємо можливість жити, працювати та будувати нову, сильну Україну. Ми повинні підтримувати родини загиблих, допомагати їм пережити цей важкий час та завжди пам’ятати про їхній подвиг.

Сьогоднішня річниця – це не лише день скорботи, а й день гордості. Гордості за нашого героя, гордості за нашу громаду, яка об’єднується у важкі часи, та гордості за Україну, яка незламно стоїть на захисті своєї свободи. Пам’ятаємо! Шануємо! Дякуємо!

Вічна пам’ять і слава Герою! Ми ніколи не забудемо.