Сьогодні, у третю річницю загибелі Героя, ми згадуємо Анатолія Володимировича Кушніра, мужнього воїна, сина, чоловіка, батька та вірного друга. Його життя, сповнене відваги та любові до України, назавжди залишиться в наших серцях.

Анатолій народився 24 квітня 1992 року. Його дитинство пройшло в селі Говори, де він зробив свої перші кроки та здобув освіту в місцевій школі та професійно-технічному училищі. Після цього розпочалася його служба, яка стала важливим етапом у житті молодого чоловіка.

З юних років Анатолій мріяв про військову службу. У 2013 році він підписав контракт та став військовослужбовцем сил спеціального призначення. Він віддано служив своїй країні, демонструючи мужність та відвагу в кожній задачі. У 2016 році Анатолій одружився, а у 2018 році став батьком, що додало нового сенсу його життю.

Він жив від ротації до ротації, з нетерпінням чекаючи зустрічі з коханою Тетяною, сином Артемчиком та рідними батьками. Його серце було наповнене любов’ю до родини та Батьківщини.

В грудні 2021 року контракт Анатолія завершився, і він планував почати мирне життя, придбати автомобіль та відкрити власну справу. Але плани змінилися 24 лютого 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення.

Не вагаючись, Анатолій Кушнір став на захист рідної землі. Його військовий досвід був надзвичайно важливим для захисту країни від окупанта та навчання молодих бійців. Він приєднався до бригади територіальної оборони міста Хмельницький, де проявив себе як справжній лідер та патріот.

2 травня 2022 року, захищаючи Україну, Анатолій загинув в Донецькій області. Його героїчний вчинок назавжди залишиться в пам’яті українського народу. Ми схиляємо голови перед його подвигом.

Вічна пам’ять Герою Анатолію Кушніру. Слава Україні! Слава ГЕРОЮ!