⏺Церемонія прощання відбудеться о 10:00 біля палацу культури «Світлопільський». Вчора, 29 серпня, з нею попрощалися на Майдані Незалежності у Києві, що підкреслює її національне значення. Поховають захисницю на Новопилипівському кладовищі, де вона знайде вічний спокій.

Наталія Кузнєцова народилась 11 грудня 1992 року в Олександрії, Кіровоградської області. Вона здобувала освіту у місцевій школі №17, після чого продовжила навчання в Політехнічному коледжі, де вивчала юриспруденцію та отримала диплом з відзнакою. Вищу освіту за цією ж спеціальністю Наталія успішно завершила, демонструючи глибокі знання та прагнення до справедливості. До початку повномасштабного вторгнення вона плідно працювала в юридичній компанії «СКАНВЕЙ», допомагаючи людям відстоювати свої права.

Життя Наталії Кузнєцової було нерозривно пов’язане з боротьбою за свободу та незалежність України. У 2014 році вона брала активну участь у Революції Гідності, де її патріотизм та відданість ідеалам справедливості виявилися у повній мірі. Саме під час подій на Майдані Незалежності вона зустріла свого майбутнього чоловіка – Віктора Панаска, відомого як «Іранець». Їхнє кохання, що народилося в горнилі боротьби, завершилося шлюбом, і Наталія прийняла псевдонім чоловіка – «Іранка», що стало символом їхнього спільного шляху. Вона була визнаним лідером, очолюючи Чернігівський «Правий сектор», і її внесок у формування громадянського суспільства був значним.

З початком повномасштабної агресії Росії, Наталія Кузнєцова та її чоловік без вагань стали на захист рідної Батьківщини, показуючи приклад незламності духу. Вони разом пройшли важкі випробування війни, демонструючи мужність та самовідданість. На жаль, у травні 2023 року Наталія зазнала непоправної втрати – її чоловік загинув під Бахмутом, захищаючи українську землю. Ця трагедія не зламала її, а лише зміцнила її рішучість продовжувати боротьбу.

Наталія Кузнєцова була патріоткою, яка понад усе любила Україну. Її відданість була відзначена численними нагородами, серед яких нагрудний знак «За зразкову службу», орден за мужність ІІІ ступеня, який їй особисто вручав президент України Володимир Зеленський, а також медаль ДУК ПС «За відданість боротьбі». Ці нагороди є свідченням її неоціненного внеску у захист суверенітету країни.

Поза військовою службою, Наталія була різнобічною особистістю. Вона захоплювалася бісероплетінням, любила малювати та була затятою читачкою. Її характеризували як мудру, виважену, добру, справедливу та впевнену в собі людину, яка користувалася великою повагою серед колег та побратимів. Для своїх рідних вона була не лише люблячою донькою, але й найкращою подругою для матері. Її світла пам’ять назавжди залишиться в серцях українців.

Вічна слава українській Героїні, Наталії Кузнєцовій!🇺🇦