30 серпня – Міжнародний день зниклих безвісти Захисників і Захисниць України. Цей день наповнений глибоким болем, але й незгасною надією, поєднуючи сльози та віру. Ми вшановуємо тих, чиї імена не увійшли до офіційних скорботних списків, але чиї образи та голоси навіки залишилися в серцях найрідніших. Це наші незламні воїни, які залишили по собі невимовну порожнечу та безліч запитань без відповідей. В цей день ми розділяємо невимовний біль родин, які продовжують чекати. Чекають на дзвінок, на довгоочікувану звістку, на будь-який знак, що поверне їм надію. І це нескінченне очікування — найважча битва, яку їм доводиться вести щодня, щогодини. Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя за свободу України, і віримо в кожного, хто бореться. Наша спільна пам’ять та наша непохитна віра – це той промінь світла, що веде наших Героїв до нас додому. Ми глибоко переконані, що жоден із наших Героїв не буде забутий. Кожен крок, який ми робимо, кожна щира молитва, кожна розповідь про їхні подвиги – це наш неоціненний внесок у їхнє повернення. Це наш спільний обов’язок перед ними, наша беззаперечна відповідальність. Хоча сьогодні серце стискає біль, ми мусимо вірити в краще майбутнє. Віра, пам’ять та наша незламна єдність – це наша головна зброя. Саме вони допоможуть нам повернути всіх, хто наразі вважається зниклим. Наша незламна віра тим, хто чекає на своїх близьких.💙🖤