Сьогодні, 30 червня, минає друга річниця з дня загибелі Олексія Бабчука. Цей день — глибока рана в серці громади, в душі кожного, хто знав, любив і пам’ятає Олексія, нашого відважного захисника. Ми знову згадуємо того, хто без вагань став на захист рідної землі, втіливши у своєму вчинку найвищий прояв любові до Батьківщини. Пам’ять про Олексія Бабчука, справжнього українського героя, залишається незгасною, символізуючи нескорений дух українського народу.Він віддав своє життя, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України. Безстрашно став на захист Батьківщини, не вагаючись обрав шлях боротьби за мир і свободу, за майбутнє своїх дітей, за спокій кожного з нас. Його серце перестало битися на війні, та любов до України, яку він носив у собі — жива і незламна. Олексій Бабчук був не просто воїном; він був символом стійкості, самовідданості та безмежної мужності, які так необхідні нашій нації у ці буремні часи. Його подвиг є прикладом для майбутніх поколінь, нагадуючи про ціну свободи та незалежності. Він вічно буде пам’яттю про відданого захисника.Щороку у цей день ми збираємося, щоб вшанувати пам’ять Олексія Бабчука. Це не лише день скорботи, а й день вдячності за його неперевершений героїзм. Його ім’я навічно вписане в літопис української державності, поруч з іменами інших захисників, які віддали своє життя за право України бути вільною та незалежною. Ми пам’ятаємо його усмішку, його принциповість, його віру у перемогу. Цей день є нагадуванням про жертовність українських героїв.Життя Олексія було обірване надто рано, але його дух продовжує жити у кожному дні, коли ми бачимо мирне небо, за яке він боровся. Його жертва не була марною. Вона стала фундаментом нашої стійкості, нашого опору агресору, нашого прагнення до світлого майбутнього. Захищаючи рідну землю, Олексій Бабчук усвідомлював усі ризики, але його рішучість була непохитною. Він знав, що бореться не лише за себе, а за мільйони українців, за їхні домівки, за їхні родини. Його пам’ять зобов’язує нас.Ми зобов’язані зберегти пам’ять про таких героїв, як Олексій, адже саме вони є втіленням сили та незламності нашої нації. Кожне ім’я, кожна історія подвигу має бути почута та запам’ятана. Це наша спільна відповідальність – передавати з покоління в покоління знання про тих, хто віддав найдорожче заради нас. Пам’ять про загиблого Олексія Бабчука надихає нас продовжувати боротьбу, бути єдиними та сильними. Він справжній український герой.Герої не вмирають. Вони продовжують жити у вчинках, у спогадах, у мирному небі над нами. Їхня кров пролита не даремно, вона є насінням для майбутньої вільної та процвітаючої України. Подвиг Олексія Бабчука – це вічне нагадування про те, якою ціною здобувається незалежність. Нехай пам’ять про нього буде вічною. Ми ніколи не забудемо його самопожертву та відданість ідеалам свободи. Хай спочиває з миром.