🇺🇦 35 років демократії в Калуші: Спогади про Перше Скликання

Сьогодні ми відзначаємо 35-річчя з дня першого демократичного скликання в місті Калуш! 2 квітня 1990 року в ПК «Мінерал» відбулося історичне засідання Калуської міської ради нового демократичного скликання. Незабаром депутати проголосили «Декрет про владу», що стало символом нової ери для міста.

Ця подія відкрила шлях до національного та духовного відродження, а також до поступу у розбудові державності. Пропонуємо вашій увазі уривок зі спогадів очевидця та учасника тих знаменних подій, що дозволить глибше зрозуміти важливість тих часів.

ПЕРШІ УРОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!

Роки першого демократичного скликання Калуської міської Ради були сповнені важливими подіями. Щоб краще зрозуміти атмосферу тих часів, варто згадати декілька ключових моментів:

1. Підготовка та проведення виборів у 1990 році.
2. Встановлення перших офіційних міжнародних контактів.
3. Серпневі події 1991 року та проголошення незалежності України.

Вибори 1990 року стали справжнім викликом для комуністичної влади. Спільні зусилля опозиційних сил принесли вражаючі результати: з 100 депутатів новообраної ради тільки 10 представляли комуністичну партію. Раніше перемога завжди була за «непорушним блоком комуністів». Перебороти цю систему було непросто, але твереза оцінка ситуації, зроблена новоствореними організаціями, допомогла досягти успіху.

У Калуші активну діяльність розгорнули товариства української мови «Відродження» та «Просвіта». Вони об’єднали навколо себе активних калушан. Виборчі округи були розподілені між цими товариствами, що дозволило висувати єдиних кандидатів від опозиції. На кожне товариство припадало по 50 округів, де висувалися кандидати в депутати. Збори проводились в концертному залі культосвітнього училища.

Головуючий оголошував номер виборчого округу, після чого представник від присутніх оголошував узгоджену кандидатуру. Все відбувалося згідно з домовленностями. Одного разу, під час оголошення кандидатури Ігоря Гаврилюка від «Просвіти», сталася заминка. Цим скористалися представники «Відродження», які висунули кандидатуру лікаря А. Свидиренка. Збори проголосували за нього. Хоча, якби все пішло за планом, І. Гаврилюк мав би всі шанси стати головою Калуської міської Ради.

Після виборів постало питання обрання голови міської Ради. «Відродження» висунуло Василя Івасюка, а «Просвіта» знову обговорювала кандидатуру. В результаті погодили кандидатуру Богдана Романюка. У першому турі Василь Івасюк і Богдан Романюк отримали однакову кількість голосів – по 47. За тодішніми правилами обидва не могли повторно висуватися.

На повторному голосуванні депутати від «Просвіти» наполягали на кандидатурі Романа Сушка, який планував займатися науковою діяльністю. Але він погодився. «Відродження» висунуло Мирона Кравчука.

В результаті головою міської Ради було обрано Романа Сушка.

Калуська міська Рада з перших днів своєї роботи активно включилася в політичне життя України. Було багато роботи в різних сферах, від медицини до екології, а також у загальнодержавних питаннях. Багато ініціатив було спрямовано на те, щоб про Калуш знали як в Україні, так і за її межами.

Голова міської Ради Роман Сушко вийшов на організаторів міжнародної конференції щодо місцевого самоврядування в Кракові (Польща). На конференцію відрядили двох делегатів: Євгена Гірника та Богдана Романюка.

На конференцію з’їхалося багато представників країн Східної Європи. Український державний синьо-жовтий прапор висів поряд з державними прапорами інших країн-учасниць.

Цікаво, що спочатку посольство України не знало про делегацію, але вже через день представник посольства прибув до Кракова. Так Калуш нагадав Європі про Україну на цій конференції.

19 серпня 1991 року, в неділю, Богдан Романюк поїхав до Коломиї, де відкривали пам’ятник Степану Бандері. Під час віче стало відомо про путч в Москві. Романюк терміново повернувся до Калуша.

Реакція калушан на цю подію була різною. Деякі комуністи почали сплачувати членські внески, інші раділи можливості розправи над новою владою. Але депутати, члени виконкому та громадські активісти не піддалися паніці.

Голова міської Ради Роман Сушко був переконаний, що путч скоро закінчиться. Президія Калуської міської Ради постійно засідала, приймаючи рішення. Було опубліковано звернення до жителів міста із закликом зберігати спокій.

20 серпня 1991 року Богдан Романюк відсвяткував 40-річчя. В цей час його дружина з дітьми відпочивали в Одесі. Святкування відбулося з членами виконкому, президії, районним керівництвом та кількома депутатами. Це був пам’ятний день.

Наступного дня до Калуша приїхав Дмитро Павличко, член Президії Верховної Ради УРСР. Він розповів про події в Києві, Москві та висловив переконання, що все буде добре для України.

На той час в Україні діяла Асоціація демократичних Рад, яка об’єднувала представників демократичних сил. Богдан Романюк був делегований на збори Асоціації в Дніпродзержинську (Кам’янське).

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла Акт Незалежності України. Ця звістка була надзвичайною. Більшість делегатів підтримали Акт, хоча деякі вважали, що треба було почекати. Депутати Верховної Ради пояснили, що комуністична більшість була готова голосувати за Акт через страх. Незабаром комуністи оговтались і шкодували про вчинок.

Далі відбулися заборона компартії, референдум 1 грудня 1991 року та вибори Президента України. Всі ці події стали незабутніми сторінками історії.

✍🏼 Богдан Романюк (секретар Калуської міської Ради І-го демократичного скликання), (1990 – 1994 рр.).

🖇️ Уривок взято із збірника документів та матеріалів «Калуська міська рада першого демократичного скликання: історія в документах», присвяченого 30-й річниці першого демократичного скликання у м. Калуші. Матеріали підготував КЗ “Музейно-виставковий центр Калуської міської ради”. Книгу можна прочитати перейшовши за покликанням: https://www.kalushcity.gov.ua/assets/upload/%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D1%8F%D1%80%D1%87%D1%83%D0%BA%20%D0%9E-%2C%20%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D0%9E-%2C%20%D0%9A%D0%B5%D1%86%D0%BC%D1%83%D1%80%20%D0%9E-%20%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0%20%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%81%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%20%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F%20%D0%B2%20%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%B3%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%85-.pdf

Фото Олександр Підліснюк.